Оноре де Бальзак: Етюди про звичаї

Перед смертю Горіо усвідомлює свою помилку й свою відповідальність за дочок: «Вони не винні, друже мій! Скажіть це всім, хай ніхто не дорікає їм за мене. Я в усьому винен сам, я привчив їх топтати мене ногами… Я — нікчемна людина, мене справедливо покарано. Це я і тільки я зіпсував своїх дочок, я їх розбестив. Тепер їм хочеться утіх так само, як колись хотілося цукерок… Винен тільки я сам, але винен через любов».

З образом Растіньяка в роман ввійшла тема молодої людини в буржуазному суспільстві, якій судилося стати однією з центральних у «Людській комедії». Основний зміст цієї теми передається у Бальзака через показ того, як суспільство, засноване на «принципі вигоди», розбещує молоду людину, як ціною моральної деградації вона досягає в ньому життєвого успіху. Ежен Растіньяк є тим героєм «Людської комедії», в якому ця тема, весь комплекс проблем і колізій, з нею пов’язаних, знайшли найбільш повне й переконливе вираження. Можна сказати, що він є найвідомішим героєм Бальзака, його ім’я стало прозивним для певного типу людини — удачливого кар’єриста, розумного, не дуже розбірливого в засобах досягнення мети і не позбавленого певних симпатичних рис.

Однак слід сказати, що в романі «Батько Горіо» показане лише становлення цього Растіньяка, його прощання з ілюзіями молодості, не позбавлене драматизму морального переродження. Про зрілого Растіньяка, кар’єриста й цинічного рицаря наживи, дізнаємося із інших творів «Людської комедії», де він вже не виступає центральним героєм. Про Растіньяка із роману «Батько Горіо» ще не можна сказати, що він сповідує «релігію грошей», що вони становлять для нього заповітну мету всіх бажань і прагнень. Тут вони для нього ще скоріше необхідність, втілена в життєвих обставинах і потребах, невмолима зовнішня сила, той фатум сучасного життя, про який йшлося вище.

Виходець із родовитої, але збіднілої аристократичної родини з південної Франції, він дістав відповідне виховання, та й від природи був людиною не злою і не користолюбною. Тут слід зазначити, що історія Растіньяка в романі «Батько Горіо» вплітається в генеральну тему «Людської комедії» — тему розкладу й загибелі аристократії в суспільстві, заснованому на «фінансових началах». Численній сім’ї доводилося в усьому собі відмовляти, щоб виділяти Еженові річних тисячу двісті екю, необхідних для навчання в Парижі; для неї він був єдиною надією. Ці обставини «подесятерили його бажання піднестися в житті, збудили в ньому жадобу успіху». Проте, «як це властиво великодушним людям, йому хотілося досягти всього самому».

Отже, спершу Растіньяк хоче завоювати багатство й становище в суспільстві своїм трудом, своєю енергією і талантом. І коли через певний час Вотрен запропонує йому свій «проект» — прямий і швидкий, але злочинний шлях до багатства, — Растіньяк його відхилить, хоч і визнає «залізну логіку» спокусника. Він твердить самому собі: «О ні! Хочу трудитися благородно, свято, хочу працювати день і ніч, щоб тільки трудом досягнути багатства». Але для того, щоб йти цим шляхом, треба мати величезні духовні й моральні сили, притаманні, як згодом покаже Бальзак у «Втрачених ілюзіях», лише великим митцям, мислителям, громадським діячам, тобто людям, які живуть великою ідеєю. Растіньяк же — звичайна людина, честолюбна й жадібна до життєвих благ. Він соромиться бідності, потертого фрака й стоптаних черевиків, страждає, ловлячи на собі глузливі погляди челядників, які бачили, що він двором пройшов пішки, а не приїхав у кареті. Поступове переродження героя Бальзак розкриває з рідкісною повнотою й психологічною вмотивованістю, з численними точними, вихопленими з життя деталями. Столиця повна спокус, перед якими не може устояти Растіньяк, — і ось через певний час «демон розкоші стиснув йому серце, гарячка наживи опанувала його, від жадоби золота пересохло в горлі».

У переродженні героя на перший план Бальзак висуває такий чинник, як пізнання ним суспільства, тих дійсних законів та прагнень, якими воно живе. В цьому йому допомагають персонажі, яких називають «наставниками Растіньяка», — великосвітська дама, віконтеса де Босеан і збіглий каторжник Вотрен, який теж мешкає в пансіоні Воке. Як бачимо, Бальзак взяв наставників з різних світів, з протилежних полюсів суспільства аби продемонструвати універсальність діючих в ньому законів і правил. «Ставтеся до світу так, — повчає віконтеса де Босеан. — як він того вартий. Ви хочете добитися успіху, я допоможу вам. Ви побачите, як глибока жіноча зіпсутість, виміряєте жалюгідну суєтність чоловіків. Я уважно вивчала книгу світського життя, проте в ній досі лишалися деякі невідомі мені сторінки. Тепер я знаю її всю. Що холодніший буде ваш розрахунок, то далі ви підете. Вражайте безжально, і вас боятимуться. Дивіться на людей, — на чоловіків і на жінок, — тільки як на поштових коней, що їх лишають здихати на кожному перегоні, — і ви досягнете вершини своїх бажань».