Арістофан - Комедії

Ксантій

Ні, спереду, здається.

Діоніс

Ну, то йди вперед!

Ксантій

(приглядається)

Зевс свідок, звіра бачу величезного!

Діоніс

Який він?

Ксантій

Дивовижний! Він міняється, —

290То бик, то мул, а то немовби жінкою

Став чарівною.

Діоніс

(зрадівши)

Де вона? На неї йду.

Ксантій

Це вже не жінка, стала вже собакою!

Діоніс

(з жахом)

То це Емпуса!

Ксантій

Все обличчя полум'ям

Горить на ній.

Діоніс

Нога у неї мідяна?

Ксантій

Одна, а друга — з гною, Посейдоном я

Клянусь!

Діоніс

Куди ж тікати?

Ксантій

А мені куди?

Діоніс

(біжить через орхестру до крісла Діонісового жерця)

Рятуй, мій жрець, і ми з тобою вип'ємо!

Ксантій

Геракле-владче, ми пропали!

Діоніс

Ой, не клич,

Не зви мене цим, чоловіче, іменем!

Ксантій

300Ну, Діонісе!

Діоніс

Це ще гірше, й так не зви!

Ксантій

Ну, йди вперед! Сюди, сюди, господарю!

Діоніс

А що?

Ксантій

Сміліше! Все на добре вийшло нам,

І можемо, як Гегелох, сказати ми:

«Знов бачу в хвилях після бурі… ласицю!»

Емпуса зникла.

Діоніс

Побожися!

Ксантій

Свідок Зевс!

Діоніс

І ще раз!

Ксантій

Свідчусь Зевсом!

Діоніс

Ще раз!

Ксантій

Свідок Зевс!

Діоніс

Ой, як я, бідний, зблід, її побачивши!

Ксантій

А плащ твій з переляку зовсім порудів!

Діоніс

Ой, відкіля нам стільки лиха випало!

310Кого з богів винить в моїй загибелі?

«Ефір — домівку Зевса», «часу крок важкий»?

Ксантій

Агов!

Діоніс

Ну, що там?

Ксантій

Ти не чув хіба?

Діоніс

Та що?

Ксантій

Десь флейти грають.

Діоніс

Справді! Ще й повіяло

Так таємниче смольним духом факелів.

Сховаймося і потайки послухаймо!

Хор містів

(за сценою)

Іакх, о Іакх!

Іакх, о Іакх!

Ксантій

Це так і є, господарю. Співають десь

Посвячені, що говорив Геракл про них, —

320Іакха, наче Діагор, оспівують.

Діоніс

Оце й мені здається. Та найкраще нам

Постоять тихо, й ми про все дізнаємось.

Відходять убік і ховаються.

На орхестру входить хор з двадцяти чотирьох містів, у білих одіннях і з факелами в руках.

Перша половина хору

О Іакх,

Дорогий трон в вишині ти посідаєш!

Іакх,

О Іакх!

Йди до нас, на левади, оболоні,

А також сам поведи нас!

Хай гілля мирт рясноцвітних

330Твій красять лоб кучерявий.

Тупотй в лад, вибивай такт хороводу,

Що в грайливому русі

Пориває й полонить,

Вабить в ігри чаровійні,

У забави — святобливі,

Співом містів і танками.

Хор танцює з факелами в руках.

Ксантій

Деметри дочко славна і шановна!

Але й принадно ж пахне поросятина!

Діоніс

Сиди вже нишком, то й ковбаску матимеш!

Друга половина хору

340Хай горить смолоскип твій,

Потрясай ним пломенисто!

Іакх,

О Іакх!

Свят нічних ясна зоре світлодайна!

У вогнях вже оболонь вся,

Вже й старі йдуть танцювати

І турбот сум забувають,

Тягарі літ і журби гніт відігнавши

У служінні священнім.

350Піднімай же факел свій

І, щасливий, за собою

Поведи нас — хороводом

На ясний цвіт, луговий цвіт!

Хор танцює ще буйніше.

Провідця першої половини хору

Збережімо ж мовчання побожне! Нехай

не вступає до нашого кола,

Хто високої мови цієї не чув,

не очистився в серці і в мислях,

Таємниць благородних од муз не навчивсь

і цурається їх хороводів,

Бикоядця Кратіна вакхічних буянь

оцінить по заслузі не вміє,

А з блазенських втішається жартів пустих,

хоч надмірні вони й недоречні,

Не гамує зловредного розбрату й чвар

і не зичить добра громадянам,

360Тільки звади кує й ворожнечу міцнить

задля власного зиску й користі;

Хто, правуючи в місті в дні бурних негод,

хабарів вимагає й дарунків,

Корабель чи фортецю віддав ворогам,

чи товар заборонений возить

Із Егіни, як Форікіон-лиходій,

що на митниці брав двадцятину,

Сам же снасть корабельну, і линви, й смолу