Арістофан - Комедії

Крізь ступу.

Діоніс

На цикуту натякаєш ти?

Геракл

Авжеж.

Діоніс

Холодна, зимна путь, засніжена, —

Тут можна і гомілки відморозити.

Геракл

Путь скору і стримливу показать тобі?

Діоніс

Так, задля Зевса, з мене ж не швидкий ходок.

Геракл

Доплентайсь до Кераміка…

Діоніс

А далі що?

Геракл

130Та й на високу башту вийди…

Діоніс

Й що зробить?

Геракл

Відтіль дивись на перегони факелів, —

Коли ж довкола залунають вигуки:

«Пускай!», тоді пускайся й сам.

Діоніс

Куди?

Геракл

Униз.

Діоніс

Це ж так і мозок можна розтрусити весь.

Ні, шлях цей не для мене.

Геракл

А який же ще?

Діоніс

Яким ти сам спускався.

Геракл

О, це довга путь!

Ти спершу вийдеш на велике озеро

Бездонне.

Діоніс

Як я далі переправлюся?

Геракл

За два оболи в невеличкім човнику

140Cтарий весляр на той бік повезе тебе.

Діоніс

Ого!

Велику силу мають ті оболи скрізь.

Відкіль вони взялись там?

Геракл

Ще Тесей привіз.

Гадюк і звірів безліч ти побачиш там

Жахливих.

Діоніс

Не залякуй, не страхай мене!

Ти цим мене не спиниш!

Геракл

Непролазна там

Грязюка далі й сморід, в ній покійники, —

Хто чужоземця скривдив подорожнього,

Чи, з хлопчиком поспавши, не платив йому,

Чи руку зняв на матір, батьку в зуби дав,

150Чи клятвою поклявся неправдивою…

Діоніс

І тих, богами свідчуся, туди ж пора,

Хто співанки вивчає у Кінесія

Або тиради списує у Морсіма.

Геракл

А далі — флейт повіють ніжні подуви,

І дивне сяйво, мов земне, побачиш ти,

І миртові гаї, і юрми радісні —

Мужчин і женщин, і почуєш оплески…

Діоніс

А хто ж вони?

Геракл

Посвячені в містерії.

Ксантій

(до себе)

Я ж, далебі, осел при тих містеріях.

160Ні, ноші я цієї більш не втримаю.

(Скидає ношу на землю) .

Геракл

Вони усе, що треба, пояснять тобі.

Близенько понад їхніми оселями

Дорога йде аж до дверей Плутонових.

Ну, то щасливо, брате!

Діоніс

І тебе хай Зевс

Боронить.

(До Ксантія) .

Ну, бери-но знову кладь свою.

Ксантій

Та я ж і знять її не встиг!

Діоніс

Жвавіше, ну!

Ксантій

Ой ні, благаю! Краще б ти найняв кого

З мерців, що оцією йдуть дорогою.

Діoніс

А як не стрінем?

Ксантій

Я нестиму.

Діoніс

Ну, гаразд!

На орхестрі проходить похоронна процесія.

170Ну, от якраз і винесли покійника.

(До померлого) .

Гей ти, до тебе мовлю я, небіжчику!

Не візьмеш, чоловіче, кладь в Аїд нести?

Покійник

(підводячись)

Важка вона?

Діoніс

Дивись.

Покійник

Даси дві драхми й квит?

Діoніс

А менше ні?

Покійник

(знову лягаючи, до свого проводу)

Гей ви, мерщій несіть мене!

Діоніс

Стривай, чудний, все ж, може, договоримось!

Покійник

Дві драхми не даси — й не розмовлятиму..

Діоніс

Скинь три оболи.

Покійник

(обурено)

Краще знову житиму.

Покійника несуть далі.

Ксантій

От клятий перебендя! Щоб не каявся ж!

Я понесу!

Діоніс

Хороший, чесний хлопець ти!

180Ходім до перевозу.

На орхестру виїжджає човен Xарона.

Xарон

Гоп, причалюймо!

Ксантій

А це що?

Діоніс

Це? Клянуся Зевсом, озеро,

Те, що казав він. Ось і човен бачу я.

Ксантій

А он, клянуся Посейдоном, сам Харон.

Діoніс

Привіт, Харон! Привіт, Харон! Привіт, Харон!

Харон

(підпливши на своєму човні)

Кому в місця спочинку від усіх турбот?

Кому в долину Лети, до Ослиних шкур,

Чи на Тенар, до вороння, до Кербера?

Діоніс

Мені.

Xарон

Заходь же швидше!

Діоніс

Де причалимо?

Близь вороння?

Xарон

Лиш задля тебе, свідок Зевс!

190Заходь.

Діоніс

(до Ксантія)

Гей, хлопче!

Xарон

Не візьму раба везти,

Якщо не бивсь за власну шкуру в морі він.

Ксантій

Зевс бачить, був тоді слабий на очі я.

Xарон