Арістофан - Комедії

984. Звичай носити у волоссі золоті шпильки у формі цикад в часи Арістофана був уже не модним.

989. Під час Панафінеїв — свята на честь богині Афіни — відбувалися військово-спортивні танці і вправи ефебів (юнаків) . Поет картає розніженість тогочасної молоді, яка не квапилась до того роду змагань.

997. Яблуко було присвячене Афродіті, а метати в когось яблуком вважалось ознакою любові.

1041. Статер — афінська монета, яка дорівнювала 4 драхмам.

1051. «Геракловими купелями» називали теплі джерела неподалік Фермопіл. За міфом, відкрив їх і купався в них Геракл. Неправий використовує це повір'я для того, щоб довести недоцільність гартувати тіло холодною водою. Арістофан наводить цей приклад як зразок софістичної аргументації.

1063. За міфом, Пелей одержав від богів чудодійний меч, який приносив йому перемоги. Неправий тлумачить цей міф у пародійному дусі.

1083. Мова йде про давньогрецький звичай карати в такий оригінальний спосіб перелюбника, спійманого на гарячому. Осіб, яких піддавали таким «заходам», називали «товстозадими».

1103. «…візьміть у мене плащ…» — Здати плащ — визнати свою поразку.

1130. В Єгипті скніти. — На думку одних коментаторів, йдеться про муки від нестерпної спеки, властивої цій країні, на думку інших, мова йде про крилату фразу, яка виникла після того, як в 454 р. до н. е. перси завдали в Єгипті афінянам дошкульної поразки.

1134. «Старий і молодий то день». — У стародавніх греків був звичай лічити дні другої половини місяця від кінця. Через те останній день місяця був одночасно «старим» щодо місяця, який минав, і «молодим» по відношенню до наступного. У цей день боржники повинні були сплатити свої борги, в противному випадку на них можна було подати в суд скаргу вже наступного дня.

1176. Мати вигляд справжнього аттика — мати зухвалий вигляд, зухвало себе поводити.

1198. Жрець-випробувач — жрець, який перевіряв жертовну тварину перед жертвоприношенням.

1266. Пародійна цитата з трагедії Ксенокла, сина Каркіна, «Тлеполем». У ній мова була про Тлеполема, сина Геракла, який ненароком убив свого друга Лікімнія.

1273. Упасти з осла — приказка, значення якої відповідає українській «впасти з місяця».

1356. Як «барана» обстригли — гра слів з ім'ям славнозвісного атлета Крія з Егіни, якого звеличував ліричний поет Сімонід з Кеоса, і словом «кріос» — «баран».

1360. Античні греки думали, що цикади живляться росою і постійно співають.

1364. Учта стародавніх греків не обходилась без співу й музики. Хто закінчив співати, передавав міртову гілку, неначе естафету, іншому, щоб той співав далі.

1371–1372. Йдеться про трагедію Евріпіда «Еол», зміст якої становила трагічна любов брата й сестри Макарея і Канаки, дітей Еола — бога вітрів.

1396. За шкуру старіших — тобто прихильників давнини.

1417. «Старі — подвійно діти» — давньогрецьке прислів'я. Вжите тут у гумористичному значенні.

«Оси» були поставлені разом з іншою комедією Арістофана — «Попереднє змагання» на Ленеях 422 р. до н. е. під ім'ям Філоніда. З них першу премію здобула комедія «Оси», другу «Попереднє змагання», третє місце було присуджено поетові Левкону за комедію «Посли». Комедія «Оси» являє собою гостру сатиру на афінське судочинство.

35. Кит усежерущий — Клеон, проти якого Арістофан спрямував своє сатиричне вістря ще в 426 р. в комедії «Вавилоняни».

38. «…шкурою гнилою засмердів…» — Клеон був власником шкіряної майстерні.

93. Водяні годинники або клепсидри — відмірювали час виступу в суді.

94. В афінському суді голосували за допомогою білих або чорних металевих плиток, черепків чи камінців з відповідними написами.

98. В Афінах молоді люди залюбки писали на стінах будинків імена своїх коханих.

106. Довга риска на воскових табличках означала високий штраф.

119. Корибанти — жерці богині Кібели — учасники оргіастичних обрядів, їхні екстатичні танці мали нібито властивість виліковувати від хвороб.

124. Решітка — вірніше, перила відділяли суддів від публіки.

145. Дим з фіги названий найгіркішим тому, що слово «сикон», яке у грецькій мові означає «фіга», увійшло в склад іменника «сикофант» — «донощик» (досл. «викажчик фіг») . Так спочатку називали того, хто виявив контрабандиста фігами, потім взагалі донощика.

181 — 185. Пародія на епізод з «Одіссеї» Гомера (пісня IX, р. 413–446) , де Одіссей і його супутники після осліплення циклопа Поліфема рятувалися від його помсти втечею під животами баранів. «Ніхто» — так назвав себе Одіссей, коли Поліфем запитав його ім'я.