Арістофан - Комедії

Діоніс

Ні, кращий спосіб порятунку нам порадь!

Евріпід

«Коли невірне матимем за вірне ми,

А вірне — за невірне…»

Діоніс

Як? Не втямлю я.

Кажи ясніше, та не так по-вченому.

Евріпід

Як громадянам, що тепер їм віримо,

Не довіряти, а кого не слухали,

Послухати, то, може, і врятуємось.

1450Якщо з нещасть ми досі не вилазили,

Чи не рятунок — навпаки чинити нам?

Діоніс

Чудово, Паламеде, мудра голово!

Чи сам ти, чи Кефісофонт надумав це?

Евріпід

Я сам, Кефісофонт лиш щодо оцету.

Діоніс

(до Есхіла)

А ти? Що скажеш?

Есхіл

Спершу дай-но відповідь:

Хто в нас керує містом? Гідні люди?

Діоніс

Де!

Вони в зневазі!

Есхіл

А в пошані наволоч?

Діоніс

Не дуже, та виходить мимоволі так.

Есхіл

То хто ж і як рятунок тій державі дасть,

і4бо що ні Кожух, ні свита не підходить їй?

Діоніс

Придумай щось, коли на землю хочеш ти.

Есхіл

Я там усе сказав би, тут — не хочу я.

Діоніс

Та ні, ти зараз добру дай пораду нам.

Есхіл

Нехай чужу вважають землю власною,

Свою ж цінують нарівні з ворожою, —

Дохід в морях побачать, а в доходах — зло!

Діоніс

Та всі ж доходи проковтне суддя один!

Плутон

Ну, то вирішуй!

Діоніс

Ось моє вам рішення:

Того візьму я, що душа вподобала.

Евріпід

1470Згадай богів, якими сам поклявся ти

Вернуть мене додому, — щирим другом будь!

Діоніс

«Язик мій клявся», та обрав Есхіла я.

Евріпід

Що ти зробив, мерзенний чоловіче?

Діоніс

Що?

Есхіла визнав переможцем. Чом не так?

Евріпід

Вчинив підлоту й сміло в очі дивишся?

Діоніс

Де ж тут підлота? Й глядачі так думають.

Евріпід

То ти мерцем, безсовісний, лишиш мене?

Діоніс

Хто знає, чи життя і смерть — не все одно,

А жити — це як пити, вмерти — спать лягти?

Плутон

1480Зайдіть в мій дім, Есхіле й Діоніс!

Діоніс

А що?

Плутон

Перед від'їздом почастую вас.

Діоніс

Гаразд,

Будь свідком, Зевс! Від цього не відмовлюсь я.

Есхіл і Діоніс заходять до Плутона.

Перша половина хору

О, щасливий той, у кого

Розум гострий і глибокий, —

Знати це по багатьох!

От, свою довівши мудрість,

знов додому йде поет

На добро співгромадянам,

На добро собі самому.

Близьким, родичам і друзям, —

1490Все тому, що мудрий він.

Друга половина хору

Добре, хто біля Сократа

Не сидить у теревенях,

Не забув мистецтва Муз

І трагедії високу

Розуміє ціль і зміст!

Гайнувати час даремно

В балачках високодумних

Та пустому марнослів'ї —

Божевілля явний знак.

Виходять з дому Плутон, Есхіл і Діоніс.

Плутон

1500йди ж із миром, Есхіле, вертайся на світ

І порадами добрими місто своє

Від нещасть урятуй та виховуй людей

Нерозумних, — у нас їх багато ще є.

Клеофонту від мене цей ніж передай,

А лихим митарям і скарбничим міським —

Нікомаху й Мірмеку — мотузку оцю.

Й Археному — цей яд!

Та скажи їм, хай швидше приходять сюди,

До моєї держави, й не баряться там,

1510А не прийдуть негайно до мене, то я,

Алоллоном клянуся, їм ноги зв'яжу,

Затаврую навік

І усіх з Адімантом, Левколофа сином,

У підземну глибінь запроторю.

Есхіл

Все зроблю я. Тебе ж я прошу — мій престол

Передати Софоклові, хай стереже

І пильнує його він, аж поки я знов

Повернуся сюди. Я вважаю, що він

Щодо мудрості й розуму — другий поет.

1520Пам'ятай, щоб лукавий пройдисвіт отой,

Безсоромний брехун і дурний скоморох,

Не посмів би ніколи це місце моє

Самовільно, зухвало посісти.

Плутон

Запаліть смолоскипів священні вогні —

Відпровадьте поета на простір земний!

Хороводом і співом з мелодій його

Звеличаймо ім'я його славне!

Хор

Боги підземні, щасливу дорогу даруйте поету,

Він-бо на землю, осяяну сонячним світлом, виходить!

1530Місту славетному слави, і щастя, й добра побажаймо!

Так-бо великих тягот і напастей позбудемось скоро,

Зборів і сутичок збройних.

Нехай Клеофонт і всі інші,

Хто воювати захоче, на батьківських нивах воює!