Арістофан - Комедії

Я ввійду і Гліку на гарячім впіймаю».

Діоніс

Та годі вже співати.

Есхіл

Надокучило.

На терезах його я хочу зважити.

Лише на них мистецтво можна вивірить

І ваших речень справжню дослідить вагу.

Діоніс

Підходьте ж! Доведеться і поезію

Нам важити, як важать сир перекупки!

На орхестру вносять величезну вагу.

Друга половина хору

1370Cпритним людям — все до рук!

От і знову диво в нас,

Несподіванка чудна!

Хто б це інший міг придумать!

Ні, клянусь, коли б зустрічний

Став таке розповідати,

Не повірив би, я б думав —

Це він так, жартує!

Діоніс

Обидва станьте край ваги!

Есхіл і Евріпід

(стають біля ваги)

Ну, стали вже.

Діоніс

За шальки взявшись, кожен хай читає вірш,

1380Tа не пускайте, поки не скажу «ку-ку!».

Есхіл і Евріпід

Взялись.

Діоніс

Тепер читайте вірш над шальками.

Евріпід

«Якби не мчав на крилах корабель Арго…»!

Есхіл

«Сперхею-річко й луки, де волів пасуть…»

Діоніс

Ку-ку!

Есхіл і Евріпід

Пустили.

Діоніс

Набагато більше вниз

Есхілова йде шалька.

Евріпід

І чому ж це так?

Діоніс

Поклав руку на шальку він, мов крамар той,

Що для ваги водою шерсть підмочує,

А ти поклав нам надто легкокрилий вірш.

Евріпід

Хай інший проти мене вірш поставить він.

Діоніс

1390Беріться знов за терези.

Есхіл і Евріпід

Взялись!

Діоніс

Кажи.

Евріпід

«Нема в Піфо, крім слова, інших святощів…»

Есхіл

«З богів лиш Смерть єдина не бере дарів…»

Діоніс

Пускай, пускай!

(До Евріпіда) .

І знову переважив він!

Поклав він Смерть на шальку —

це ж найтяжче зло.

Евріпід

А я переконання — щонайкраще з слів.

Діоніс

В переконанні — ні ваги, ні розуму.

Шукай-но ще міцного вірша, важчого,

Щоб шалька ця на твій бік нахилилася!

Евріпід

Та де ж цей вірш у мене? Де?

Діоніс

Скажу тобі:

1400«Ахілл дві кості кинув і чотири ще…»

Ну, говоріть, бо важимо востаннє вас.

Евріпід

«Він в руку взяв залізом куту палицю…»

Есхіл

«На повозі там повіз і на трупі труп…»

Діоніс

І знов тебе перехитрив він.

Евріпід

Як же так?

Діоніс

Два повози він положив і трупи два,

Що навіть сто єгиптян не піднімуть їх.

Есхіл

Тут вже не в віршах справа. На вагу нехай

Кефісофонта, жінку і дітей кладе,

Хай сяде сам і візьме всі книжки свої, —

1410його двома словами переважу я.

Входить Плутон.

Діоніс

Обом я друг, тож я їх не судитиму

І ворогом не буду з них ні одному.

Цього — вважаю мудрим, а того — люблю.

Плутон

Так і того, за чим прийшов, не здійсниш ти?

Діоніс

Якщо ж я вирок висловлю?

Плутон

Тоді бери,

Кого обрав, щоб твій прихід немарним був.

Діоніс

Будь щастен, друже! Ви ж мене послухайте.

Прийшов я по поета.

Евріпід

А навіщо він?

Діоніс

Щоб, місто врятувавши, нам свята справлять.

1420—Того із вас, хто місту кориснішу дасть

Пораду, я з собою звідси виведу,

Скажіть, по-перше, про Алківіада ви

Якої думки? Місто аж заслабло ним.

Евріпід

Що ж місто думає про нього?

Діоніс

Як-то що?

Бажає, і ненавидить, і прагне знов.

А ви ж якої думки, розкажіть мені.

Евріпід

Тих не терплю я громадян, хто гається

Допомагать вітчизні й швидко шкодить їй,

Собі — встигає, а для міста — ніколи.

Діоніс

1430Чудово, Посейдоне!

(До Есхіла) .

Ти що думаєш?

Есхіл

Не слід у місті левеня виховувать,

Хто ж виховав — корися злому норову.

Діоніс

Спаситель Зевс! Не знаю, що й казати вже:

Один говорить мудро, другий — мудро теж.

То ще одну хай кожен думку висловить —

У чому ви рятунок міста бачите?

Евріпід

Я знаю й хочу розказать.

Діоніс

Кажи мерщій.

Евріпід

Як Клеокріту крила дать Кінесія,

То понесе їх вітер понад хвилями.

Діоніс

1440От був би сміх! Та що ж на думці маєш ти?

Евріпід

В морських боях, узявши глеки з оцетом,

Вони б ним очі ворогам забризкали.