Оноре де Бальзак - Ежені Гранде. Селяни

— Ну, й начхати мені на це! — вигукнув Ніколя, відповідаючи на обережне зауваження Годена. — Коли вже треба, щоб я був солдатом, хай краще висівки в кошику вип'ють мою кров одразу, ніж отак віддавати її краплинку по краплинці… Зате я визволю наш край від одного з армінаків, яких сам диявол випустив на нас…

І він розповів про змову, нібито вигадану проти нього Мішо.

— Де ж ти хочеш, щоб Франція брала своїх солдатів?.. — сказав натхненно сивий старий, підводячися з місця і стаючи перед Ніколя серед глибокого мовчання, що настало після цієї страшноїзагрози.

— Відслужиш свій строк і повернешся, — сказав Бонебо, покручуючи вуса.

Бачачи, що тут зібралися всі найгірші негідники краю, старий Нізрон похитав головою і вийшов із шинку, раніше заплативши пані Тонсар один ліар за випиту склянку вина. Коли чесний чоловік виніс свої кроки на сходи, рух вдоволення, який пробіг в оцих зборах п'яниць, сказав би тому, хто б його побачив, що всі ці люди здихалися живого докору власного сумління.

— Ну, що ж ти про всі ці діла скажеш, гей, ти, Куцане? — спитав Водуайє, який щойно прийшов і якому Тонсар встиг розповісти про випадок з Вателем.

Курткюїс, якому мало не всі давали це насмішкувате прізвисько, цмокнув язиком об піднебіння, ставлячи свою склянку на стіл.

— Ватель помилився, — відповів він. — На материному місці я б роздряпав собі боки, ліг би в ліжко, прикинувся б хворим, насів би на Оббивальника та його сторожа й зажадав би з них двадцять екю на лікування. Пан Саркюс присудить…

— В усякому разі Оббивальник заплатив би, щоб не було зайвих розмов, — зауважив Годен.

Колишній польовий сторож Водуайє, людина п'яти футів і шести дюймів на зріст, з побитим віспою обличчям, запалим ротом і випнутою нижньою щелепою, мовчав з виглядом сумніву.

— Ну, — спитав Тонсар, приваблений шістдесятьма франками, — чого ти закопилився, йолопе ти? Матір мою побито на двадцять екю, чому ж їх не здерти при такій нагоді! Галасу ми наробимо на триста франків, а пан Гурдон може сміливо заявити їм там, в Егах, що в матері вивихнуто стегно.

— Можна й насправді його вивихнути, — зауважила шинкарка, — в Парижі так роблять.

— Я занадто багато чув про королівських чиновників, щоб повірити, що справа піде так, як вам хочеться, — сказав, нарешті, Водуайє, який часто допомагав суддям і колишньому жандармові Судрі.— Поки йдеться про Суланж, ще як-не-як; пан Судрі тут представник влади, а він не дуже прихильний до Оббивальника. Але Оббивальник і Ватель, коли, ви на них нападете, будуть захищатися всіма способами й скажуть: «Жінка винна, в неї було дерево, інакше вона дала б оглянути свою в'язку ще на дорозі, а не тікала б; коли з нею сталося нещастя, хай скаржиться тільки на свій злочин». Ні, це справа непевна.

— А хіба поміщик оборонявся, коли я його притиснув ? — сказав Курткюїс. — Він мені сплатив.

— Коли хочете, я піду в Суланж, — сказав Бонебо, — і пораджуся з секретарем суду паном Гурдоном; ви сьогодні ж ввечері знатимете, чи пахне тут смаженим.

— Тобі б тільки вигадати який-небудь привід, аби покрутитися навколо цієї товстої гиндички, Сокарової дочки, — відповіла йому Марі Тонсар, так плеснувши його по плечу, що аж у грудях у нього загуло.

У цей час зачувся куплет бургундської різдвяної пісеньки:

Усі впізнали голос дядька Фуршона, якому цей куплет безперечно припав до вподоби, а Муш підспівував йому дискантом,

— Ну, й нализалися ж вони! — гукнула стара Тонсар своїй невістці.— Твій батько червоний, як пічка, а хлопця хитає, як лозу.

— Привіт! — вигукнув старий. — Багато тут усякої погані набралося!.. Привіт! — сказав він своїй внучці, спіймавши її в обіймах Бонебо. — «Привіт тобі, займана Маріє, сатана з тобою, проклята ти в жонах» і так далі… Привіт чесній компанії! Приструнчили вас! Можете розпрощатися із своїми снопами! Є новини. Казав же я вам, що поміщик вас із світу зживе. Ну, от він вас і пошмагає законом!.. От що значить боротися з панами! Пани наробили стільки законів, що мають їх на всяку нагоду.

Шановний оратор раптом страшенно гикнув, від чого його думки набрали іншого напряму.

— Якби Вермішель був тут, я дихнув би йому просто в пику, він мав би тоді уявлення, що таке алікантське вино! Ну, й вино! Якби я не був бургундцем, я б хотів бути іспанцем! Божественне вино! Напевно, папа цим самим вином справляє обідню! Ну й винище! Я знов молодий!.. Слухай, Куцане, якби твоя жінка була тут… я б її знайшов молодою! Куди там нашому вареному до іспанського!.. Варт зробити революцію заради того тільки, щоб потрусити льохи!..