Мольєр - Комедії

Арган. Та хіба ж ви не чули, братику, якими страшними недугами він мені погрожував?

Беральд. Який же ви простак, мій брате!

Арган. Він каже, що не більш як за чотири дні мене вже не можна буде врятувати.

Беральд. Ну то й що? Хай собі каже! Хіба ж він оракул, чи що? Послухаєш вас, то можна подумати, що добродій Пургон тримає в своїх руках нитку вашого життя і, наділений найвищою владою, може подовжити її або вкоротити, як йому заманеться. Та зрозумійте ж нарешті, що основи вашого життя ви маєте в собі самому і що гнів добродія Пургона так само нездатний вкоротити вам віку, як його ліки — дарувати вам життя. Ось вам добра нагода, якщо хочете, відкараскатися від лікарів; а вже коли ви таким уродилися, що не можете без них обійтися, то легко знайти іншого, брате мій, з яким ви могли б ризикувати собою не так одчайдушно.

Арган. Ах, братику, він так добре знає мою вдачу і так уміє мною керувати.

Беральд. Треба признатися, що ви напрочуд уперті і дивитесь на речі якось по-чудернацькому.

Туанетта (до Ареана) . Пане, там прийшов якийсь лікар і хоче вас бачити.

Арган. Який лікар?

Туанетта. Лікар як лікар.

Арган. Яв тебе питаю, хто він такий?

Туанетта. Я його вперше бачу, але він скидається на мене як дві краплі води. Коли б я не була впевнена у тому, що мати моя була чесною жінкою, я могла б подумати, що це мій брат, якого вона подарувала мені після смерті мого батька.

Арган. Приведи його.

Беральд. Вам щастить. Один лікар вас покинув, а другий вже тут як уродився.

Арган. Я все боюсь, коли б через вас не сталося якого лиха.

Беральд. Ви знов своєї!

Арган. Та, бачте, лежать мені каменем на серці усі оті не відомі мені хвороби, оті…

Туанетта. Добродію, дозвольте мені відрекомендуватися й запропонувати вам мої скромні послуги щодо всіляких кровопускань та проносних, які вам будуть потрібні.

Арган. Добродію, я вам дуже вдячний. (До Веральда) . Їй-право, викапана Туанетта.

Туанетта. Добродію, прошу мені пробачити: я забув загадати дещо моєму слузі; я зараз вернуся.

Арган. Ну? Чи не здається вам, що це власною персоною Туанетта?

Беральд. Так, дуже велика схожість. Та це не вперше трапляється, історія сповнена прикладів такої гри природи.

Арган. Мене це дуже дивує, і…

Туанетта. Чого ви бажаєте, пане?

Арган. Що таке?

Туанетта. Хіба ж ви мене не кликали?

Арган. Я? Ні.

Туанетта. То, мабуть, мені у вухах задзвеніло. Арган. Почекай тут трохи, — побачиш, як. цей лікар на тебе схожий.

Туанетта. Аякже! Мало в мене роботи! Чи я його на бачила абощо?

Арган. Коли б я не бачив їх обох, то подумав би, що це та ж сама людина.

Беральд. Я читав багато цікавого про таку схожість і навіть пригадую собі за наших часів один подібний випадок, коли всіх було обдурено.

Арган. Я б, напевне, помилився і заприсягнувся б, що це та ж сама особа!

Туанетта. Добродію, прошу покірно пробачити мені.

Арган (стиха до Беральда) . Це щось надзвичайне!

Туанетта. Ви, сподіваюся, не вважатимете за дровину мого бажання відвідати такого славнозвісного хворого, як ви: про вас гомонять по всіх усюдах, і ця ваша слава може виправдати мою надмірну цікавість.

Арган. Добродію, я до ваших послуг.

Туанетта. Я помічаю, добродію, що ви дивитесь на мене дуже пильно. Як ви гадаєте — скільки мені років?

Арган. Мені здається, що найбільше — двадцять шість або двадцять сім років.

Туанетта. Ха-ха-ха-ха-ха! Мені дев’яносто.

Арган. Дев’яносто?!

Туанетта. Еге. Ви бачите перед собою наслідки секретів моєї майстерності, які допомагають мені зберігати себе таким свіжим та здоровим.

Арган. Що й казати, добрячий молодий дідок на свої дев’яносто років!