Сергій Шарик - Двічі графиня та двічі генерал

— Таке враження, що ти дізнався про наш приїзд заздалегідь і влаштував тут аврал, — пожартував Станіслав, обіймаючи Михала.

— Та яке там, — махнув рукою Мнішек. — Чекаю гостей поважніше. Але дуже радий вас бачити і навіть задоволений, що не одному мені доведеться їх зустрічати.

— Невже сам король вирішив ощасливити своєю присутністю твою тиху домівку?

— Та й не один: він призначив тут побачення comte et comtess du Nord — графу і графині Сєвєрним.

Німе питання застигло в очах графа Потоцького.

— Заінтриговані? — засміявся Мнішек. — Під цим ім’ям у подорож по Європі направляється спадкоємець російського престолу великий князь Павло Петрович із дружиною Марією Федорівною.

— О! Кажуть, у нього кепський характер, точніше, він злегка дивакуватий.

— У цьому ти зможеш переконатися вже найближчим часом. А поки що прошу підказати, що ще потрібно підготувати до зустрічі.

— Годі, Михале. У тебе, як завжди, все на належному рівні.

І справді, Михал Мнішек мешкав у розкішному палаці, що дістався Мнішекам від князів Вишневецьких. Михал був завзятим книголюбом — його бібліотеку складали більше п’ятнадцяти тисяч томів, серед яких були дуже рідкісні та старовинні книги. Доброю була і картинна галерея. Тому в подарунок молодятам Потоцькі привезли кілька картин і книг, що гідно поповнили колекцію палацу.

До вітальні з радісною усмішкою вийшла Урсула. Вони з Жозефіною симпатизували одна одній, обидві захоплювалися мистецтвом і чудово малювали. Як і Жозефіні, Урсулі виповнився 31 рік, її відрізняли гордовита постава, злегка розкосі бешкетливі очі, тонкі брови, дещо завеликий ніс, але обличчя це не псувало. Жінки розцілувалися і зручно влаштувалися на дивані — як припустили чоловіки, для своєї нескінченної бесіди.

Король Станіслав Август здійснював великий вояж по Поділлю і прибув до Вишневця днем раніше за великого князя. І хоча зустріч була неофіційною (Павло Петрович подорожував із дружиною під вигаданим ім’ям), почесті їм були надані королівські, з усіма ритуалами. Станіслав Август як справжній господар представив спадкоємцю російського престолу і господарів, і гостей, серед яких були і Потоцькі. Великий князь, усупереч очікуванням, справив на графа Станіслава приємне враження. Освічений, вихований, усім жваво цікавився. Павло Петрович був простий у спілкуванні, з пронизливим і водночас привітним, навіть дещо бешкетним поглядом. Під стать йому була і велика княгиня.

Після вечері Павло Петрович підійшов до Потоцького:

— Графе, я дізнався, що ви, як і я, зайняті будівництвом нового палацу. І до мене дійшли чутки, що створюєте щось неординарне.

Павло звернувся до Станіслава французькою, і Потоцький відзначив його бездоганну вимову.

— Так, ваша високосте, — Станіслав чемно уклонився. — Будівництво палацу в Тульчині у заключній стадії, і тепер необхідно його декорувати і наповнити всім необхідним. Тому ми з дружиною вирішили поєднати турне по Італії з придбанням меблів, картин, загалом, вирішити практичні завдання з благоустрою нашої резиденції.

— Ось як! — вигукнув Павло. — У такому разі в нас із вами багато спільного: я теж зайнятий оформленням Павловського палацу і сподіваюся в Італії знайти художника-декоратора для розпису інтер’єрів палацу.

— Тоді дозвольте, ваша високосте, представити: італійських кам’яних справ майстер, архітектор і художник до мозку кісток пан Вінченцо Бренна.

Павло Петрович шанобливо поглянув на італійця, а через мить вони вже щось обговорювали. За велінням великого князя принесли папір і олівці, і двом захопленим натурам уже ні до чого не було діла. Граф Потоцький, доброзичливо усміхаючись, відійшов від них і попрямував до гурту, в якому верховодив король. А задоволений Павло приєднався до них через годину.

— Дорогий графе, — звернувся він до Станіслава. — Це справді майстер. Ми домовилися, що після закінчення робіт у вашому палаці пан Бренна приїде до мене в Петербург. Ви не заперечуєте?

— О ні, звичайно, ваша високосте. Я щасливий, якщо це знайомство буде вам корисним.

Тоді ще ні великий князь Павло, ані граф Станіслав не знали, що саме Вінченцо Бренна буде головним архітектором двору Павла І, і що справжньою окрасою Петербурга стануть перебудовані ним Павловський та Гатчинський палаци, Михайлівський замок і обеліск «Румянцева победам». Плануванням парків при палацах теж займався Вінченцо. А ще… А ще встигав під час будівництва Михайлівського замку займатися оформленням інтер’єрів Зимового, Таврійського, Кам’яноострівського і Мармурового палаців, зробити капітальний ремонт Ермітажного театру.