Сергій Шарик - Двічі графиня та двічі генерал

Захлинаючись від почуттів, Софія гладила волосся чоловіка:

— Сьогодні був найщасливіший день у моєму житті, і все це завдяки тобі, коханий!

— Мені так добре з тобою, дорога Софіє!

Уранці графиня отримала декілька букетів квітів, деякі з записками від захоплених шанувальників. Не приховуватимемо, це принесло їй велике задоволення, хоча вона й не знала всіх адресатів. Найбільший букет був від короля. Крім записки, в ньому була коробочка. Софія відкрила її і ахнула: всередині сяяло діамантове кольє.

«Хочу, щоб ця дрібниця прикрасила Вашу витончену шийку і гарні груди, — писав Станіслав Август. — На балу бачив тільки Вас, хочу знову і знову бути у Вашому товаристві. Станіслав».

Графиня взяла кольє в руку; воно переливалося на сонці й так і просилося на шию. Молодиця не витримала й одягла його. Поглянувши у дзеркало, Софія почервоніла від захоплення. Потім, зовсім оголена, вона ввійшла до кімнати чоловіка.

— Ого! — вигукнув Йозеф. — Ви робите успіхи, мадам. Звідки така розкіш?

— Працюємо над собою, графе, — усміхнулася дружина. — Вдячні шанувальники піклуються.

— Так швидко? По-моєму, ти ще не встигла себе скандально зарекомендувати. Хто ж цей благодійник?

— Це могутній покровитель, — Софія показала вказівним пальцем угору.

— Зрозуміло, — засміявся Йозеф. — І що ви, графине, збираєтесь із цим робити?

— А ось що, — жінка рішуче підійшла до секретера, взяла аркуш паперу і перо:

«Ваша величносте, мені здається, я не давала Вам приводу для таких дорогих подарунків. Ви мені дуже симпатичні, і я не хочу, щоб Ви дали підставу для розчарування. Графиня де Вітте».

Одягнувшись, вона викликала служницю і веліла передати коробочку королю.

Цей жест Софії сподобався графу де Вітте.

«І все ж, — вирішив про себе Йозеф, — потрібно пильнувати: жінки ласі на компліменти та знаки уваги. Король, що звик до легкого успіху у жінок, тільки розохотиться відмовою графині і вдаватиметься до нових спроб для зваби».

Королю цей жест сподобався ще більше. Станіслав Август і не думав спокушати Софію: він дуже любив графа Яна де Вітте і ніколи не дозволив би собі зруйнувати щойно створену сім’ю. Але перевірити молоду дружину графа Йозефа все-таки вирішив і залишився задоволений. Через два дні він викликав до себе подружжя де Вітте.

— Дорогий графе! Великодушно прошу пробачити мене за мою витівку з кольє, але повірте, я зробив це від щирого серця. А вас, графине, прошу прийняти цей скромний дар монарха.

Із цими словами він витягнув із коробочки кольє і власноруч надів його на шию Софії.

— Вам, графе, хочу подарувати цю табакерку, — мовив далі Станіслав Август і простягнув полковнику золоту табакерку, прикрашену діамантами.

— Дякуємо вам, ваша величносте, — відповів за обох Йозеф де Вітте.

— І ще, — задоволений король поглянув на полковника, — як довго ви плануєте пробути у Варшаві?

— Ми вже тиждень тут, ваша величносте. Хочемо через кілька днів вирушити далі.

— Прошу вас, графе і графине, прикрашати наше товариство ще хоча б місяць. Усі витрати я беру на себе.

— Спасибі, ваша величносте.

Місяць пролетів на диво швидко. Подружжя де Вітте відвідувало бали, обіди. Софія влаштувала у себе салон. Відбою од відвідувачів не було.

В останній четвер перед від’їздом на літературному вечорі у короля Йозеф розповідав армійські байки та анекдоти. Дами пирскали у віяла, коли офіцер вставляв армійські слівця і подробиці. Софія в цей вечір була мовчазна, замислена і загадкова. Після Йозефа слово взяв поет Трембецький.

— Панове! Сьогодні особисто в мене сумний день! — з усмішкою на обличчі промовив поет. — Ці два місяці (поки тут гостювало подружжя де Вітте) на вулицях Варшави повіяло свіжим вітром, світліше стало в королівському палаці, та і його величність король Станіслав Август більше усміхався. Завтра граф Йозеф і графиня Софія вирушають далі в подорож по Європі. Побажаємо їм щасливої дороги і просимо не забувати Варшаву і нас. Графе Йозефе, ви не повинні тримати графиню в фортеці постійно. Випускайте іноді пташку на свободу і прилітайте разом із нею. А я хочу написати оду на честь прекрасної Софії! І назву її так: «Софії Вітте, що проїжджає через Варшаву на води в Спа».

— Спасибі, Станіславе! — заплескала в долоні грекиня і попросила: — Тільки додайте «проїжджає з чоловіком».

— Добре, графине! У мене вже народилися перші чотири рядки: