Сергій Шарик - Двічі графиня та двічі генерал

— І що король?

— У Станіслава Августа не вистачило сміливості перервати це неподобство, і він усе повернув на жарт.

— Граф Ігнацій рішуче налаштований проти втручання Москви у справи Речі Посполитої, — шепнула Жозефіна Олександрі Браницькій.

— Катерина це знає і просила Потьомкіна позбавити її від присутності графа Ігнація Потоцького, — стиха відповіла графиня Олександра.

В іншому кутку зали генерал Каменський розмовляв із племінником короля Йозефом Понятовським.

— Вдаване перемир’я з турками дуже хитке. Турки збираються з силами, і думаю, найближчим часом нас очікує війна.

— Графе, як ви можете так спокійно говорити про війну? — з неприхованим жахом запитала графиня Соболева.

— Я військова людина, графине. І моє служіння батьківщині в цьому і полягає. Крім моїх здогадок, дані розвідки підтверджують занепокоєння у військах противника. Але не хвилюйтеся. Османська імперія в занепаді — її час минув. Князь Потьомкін — ось хто здатен вдихнути свіжий вітер у ці землі. Чи не так, графе? — звернувся він до Станіслава Потоцького, що тільки-но підійшов до них.

— О так! — вигукнув граф. — Енергія князя здається невичерпною.

Перед вечерею товариство почало розпадатися на дрібні групки, обговорюючи вбрання, зустріч імператриці і короля, майбутній обід.

29 січня Київ зустрічав імператрицю.

За три версти від Дніпра кортеж чекав генерал-майор Енгельгардт з ескадроном лейб-кірасирського полку. Генерал голосно скомандував: «Струнко-о-о!», під'їхав до двомісної карети імператриці, що була запряжена десятьма кіньми, і при схиленому штандарті віддав рапорт. Оркестр грянув марш, і ескадрон почав конвоювати карету. Коли поїзд під’їхав до мосту, в повітря злетіла ракета, і миттєво в Печерській фортеці почалася стрілянина з гармат, а в соборах і церквах залунав дзвін.

— 71 постріл, — підрахував Андрій Полетика, предводитель дворянства Чернігова, звертаючись до губернатора Милорадовича. — Треба запам’ятати для історії.

Цариця переправилася через міст, точніше, навіть не міст, а настил з дерев’яних брусів. Уздовж усього мосту стояли матроси в зеленій формі з червоними комірами і білими еполетами.

Переїхавши міст, Катерина перехрестилася, з полегшенням зітхнула і звернулася до віце-адмірала Пущина:

— Петре Івановичу, я думала знайти в цих полуденних місцях теплий вітер і побоювалася, що переїзд по льоду через Дніпро буде неможливий, а тут мені доповіли, що стоїть двадцятиградусний мороз, який і в Петербурзі рідкість.

— Так точно, ваша величносте. Але в цих краях подібний мороз не такий страшний, і ви не знайдете тут жодного обмороженого.

За мостом біля перших тріумфальних воріт городничий і міський голова піднесли імператриці хліб-сіль і вино, і далі карету супроводжували українські козаки.

Перед другими тріумфальними воротами, що вели до Печерської фортеці, Катерину зустрічали губернатор і дворянство. Київський обер-комендант Кохіус підніс імператриці ключі від фортеці, звідки в цей момент пролунав 101 залп.

Увечері Василь Капніст записав у щоденнику:

«Супроводжена Київськими міщанами верхами, яких було понад двісті осіб. Під’їжджаючи до фортеці Печерської, мали честь зустріти Єя Величність усі члени Київських присутніх місць і дворянства, і жінки з дівчатами міщанського й купецького станів, одягнені в малоросійські каптани. У жінок на головах були кораблики, а у дівчат квіти; у кожної з них було по кошику з квітами, якими перед тріумфальними воротами вистилали шлях у захваті всіма очікуваної Великої Імператриці. Жінок і дівчат було до трьохсот. Звідти зволила Імператриця проїхати до церкви Святого Успенія, що в Печерському монастирі».

Станіслав і Жозефіна зустрічали велику німкеню біля Успенського собору. Жозефіна була в розкішній соболиній шубі. Нарешті всі знатні дами, які готувалися до цього дня не один місяць, отримали можливість продемонструвати свої наряди. Скільки сліз було пролито при покупці, шитті, суперечках із чоловіками про необхідність з’явитися перед імператрицею і двором у найсприятливішому вигляді! Які доводи довелося наводити заради придбання будь-якої дрібниці, будь то діамантове кольє, бальна сукня або салоп, капелюшок або рукавички!

І ось тепер, в очікуванні імператриці, дами й дівчата, розглядаючи одна одну, оцінювали, наскільки добре вони підготувалися до цієї виставки мод. Звичайно ж, графиня Потоцька разом із графинями Браницькою і Скавронською були в центрі уваги. Вони вирізнялися не лише багатством і пишністю вбрання, а й вишуканими манерами.