Ігор Макарук - Князь-варвар

Богуслава Темна – знахарка, яка певний час жила неподалік Іскоростеня, а потім була сподвижницею другої змови і повстання волхвів.

Зореслава – донька Святозара Світлого і Ягни Ясної, майбутня відьма київська, яка певний час жила у молодшої сестри Ягни Чаруни.

Чаруна – молодша сестра Ягни Ясної, знахарка, яка проживала в поселенні Ольжичі і в якої певний час перебувала на вихованні Зореслава, донька Святозара Світлого і Ягни Ясної.

Ягна Ясна – київська відьма, дружина Верховного волхва Святозара Світлого, мати Зореслави, майбутньої відьми київської.

Агмунд Двоєдушник – верховний чаклун вікінгів, який свого часу відкрив таємне вчення скандинавів тоді ще молодому волхву Святозару Світлому.

Бурислав Мужній – король вендів, на його середній доньці Гейрі був одружений Олаф Трюггвасон.

Василь ІІ Македонянин (Болгаробійця) – імператор Візантії, брат принцеси Анни, майбутньої дружини Великого князя київського Володимира Святославовича.

Варда Фока – візантійський воєначальник, який проголошував себе імператором і двічі підіймав повстання проти імператорів Візантії Івана І Цимісхія та Василя ІІ Македонянина. Виходець з Малої Азії із знатного каппадокійського роду, вірменського походження.

Гаральд Сіра Шкура – король Норвегії, вбивця Трюггві Олафсона, батька Олафа Трюггвасона.

Гаральд І Синьозубий – король Данії і Норвегії до 986 року. Зазнавши поразки у війні проти Оттона ІІ Рижого, був змушений прийняти християнство. В цій війні активну участь брав Олаф Трюггвасон.

Ерес – бонд у країні естів. Саме в нього у рабстві був Олаф Трюггвасон, племінник Сігурда Ейріксона.

Іван XV – сто тридцять восьмий Папа Римський, за його понтифікату посли київські відвідували Рим, а Володимир Великий охрестив землі київської держави.

Костянтин Македонянин – брат імператора Василя ІІ Болгаробійця, майбутній імператор Костянтин VIII.

Миколай ІІ Хрисоверг – Патріарх Константинопольський в часи хрещення князем Володимиром Великим Київських земель.

Оттон II Рудий – король Німеччини та імператор Священної Римської імперії з 973 року. Був одружений на родичці імператора Візантії Івана І Цимісхія. Під орудою Оттона ІІ воював Олаф Трюггвасон з королями Данії та Норвегії.

Хакон ІІ Могутній – скандинавський ярл, фактично був повноправним королем Норвегії у період 970–995 років. Був союзним васалом Гаральда І Синьозубого, тому брав участь у війні Гаральда проти германського імператора Оттона ІІ. Після смерті Хакона королем Норвегії став Олаф Трюггвасон.

Сергій Студит – посланник візантійського імператора Василя ІІ Македонянина до Великого князя київського Володимира, монах Студійського монастиря, якого ще називали Кирило Філософ. Майбутній Патріарх Константинопольський.

Феодот Нікомедійський – візантійський посланник до Великого князя київського, вельможа, відважний полководець, закоханий у принцесу Анну Візантійську.

До цих пір намагаюся заглянути собі у душу і зрозуміти, у який період мого життя так мене зачепила за живе тематика життя наших пращурів? Чому «голос крові», який жив у мені давно, раптом так настирно і вагомо заявив про себе, збуривши всі мої почуття і лишивши спокою? Випадковість це, чи ґрунтовна закономірність? Адже я повністю світоглядно сформована особистість. З дитинства я пишаюся тим, що я українець. Я завжди дякував долі, що я українець. Глибинне коріння нашого народу, на певному інтуїтивному рівні я знав, але всю сутнісну складову у повній мірі не розумів. Саме тому мабуть і не був готовий своїми знаннями ділитися. І раптом у мені пробудилося нездоланне бажання зрозуміти і відкрити для себе той потаємний зв’язок із нашим минулим, яке живе у нас донині! Яке заставляє нас любити цю землю, боротися за неї, гинути, але не здаватися. Не здаватися ніколи, в ім’я сивої давнини, у честь наших Великих предків.

Хоча насправді, певними недобрими силами все було зроблено, щоб крізь віки ми втратили зв’язок зі своїм корінням. Втратили своє ім’я, загубили честь, але Боги не дозволили цьому статися. Вони продовжують донині оберігати те родинне вогнище, яке жевріє у наших душах. Подивившись у глиб себе, ми можемо побачити витоки того знання, носіями якого ми зараз є. Адже наш народ повинен іти тим шляхом, який з часом приведе до повного і остаточного розуміння, звідки ми прийшли, чому освоїли саме цю, дану нам Богами землю. Чому ми живемо саме тут? Чому саме ця земля є для нас рідною? Чому саме так зігріває нас наше Сонце? Чому наші страждання і біди пов’язані із перебуванням у цьому часовому просторі? З яких причин ми відчуваємо силу, перебуваючи саме на своїй землі? Звідки ця сила? Де основа всього нашого українського, автентичного єства. Того єства, яке притаманне саме нам, тому народові, який нині називається українцями?