Олена Литовченко - Фатальна помилка

Так, розумно Дементій Минович придумав, дуже розумно!

Тільки в одному заковика: з Василем Золотаренком як бути? Він же, напевно, весь гарнізон на захист влади гетьманської кине!.. Неодмінно!..

Хоча…

Хоча, подумав Цецюра, доки Хмельницький живий був, то булаву гетьманську хотів залишити не кому-небудь, а тільки синові Юрасику. Що ж до Сомка й Золотаренка, то на них старий гетьман не розраховував. І не тому, що люди вони погані, а тому, що не поступляться один одному. Бо якщо один з них булаву одержить, то інший негайно відняти спробує. І тоді розколють вони козацтво навпіл, а разом з тим і саму Гетьманщину розірвуть. Допустити цього ніяк не можна. А Юрасик малий ще для булави…

Тому-то й вибрав Хмельницький наступником писаря свого генерального Виговського. А Василь Золотаренко, напевно, дотепер мрію про булаву плекає, тільки не каже нікому! Причаївся й мовчить. Напевно, так…

Треба б у такому разі із Золотаренком переговорити, переконати його, що після Хмельницького він мав стати гетьманом, а не цей нездара — генеральний писар Виговський. Отже, проти нинішнього гетьмана збунтуватися — однаково що волю самого Хмеля виконати! Блага справа… Та й немає необхідності йому самому бунт піднімати: вчасно дейнеки з’явилися — на них усе можна списати. Залюбки!..

Одне погано: якщо в засланих «дейнеках» навіть місцевий селянин з десяти кроків чужинців вгадав… Зле це! Ох, і зле…

Ну, але що вже поробиш?! Головне, Дементій Минович через Методія грошенят надіслав багацько, не поскупився. А з грошиками будь-який бунт розпалити можна. Тут головне — бидлу пригорщу срібла вчасно підкинути — і справу зроблено! Бидло зараз неврожаєм і податками вимотано, тож не тільки проти генерального писаря повстане, але й проти гетьмана Виговського з усім його оточенням, разом узятим. А якщо булава в руки Василю Золотаренку впаде, Яким Сомко її відразу відняти спробує.

І тоді прощавай, Гетьманщино! Ти програєш…

До речі, спертися на татар Виговський також не зуміє. І тут усе сталося, як пообіцяв Башмаков: не поставивши нікого до відома щодо своїх планів, вінницький полковник Іван Сірко раптом відправився грабувати Крим. Тому проклинаючи всіх козаків скопом, Івана Сірка й Івана Виговського зокрема, Мехмед Герай змушений був терміново вирушити додому разом з усім своїм бусурманським воїнством. За даних обставин відсутність на місці майбутніх подій в’юнкої татарської кінноти також зіграє проти гетьмана.

Загалом, що Дементій Минович обіцяв, те й зробив, створивши якнайкращі умови для реалізації розробленого ним хитромудрого плану. Але все ж таки, що саме вчинити з Немиричем?! З нього ж починати наказано…

У перших числах серпня козацтво таки наважилося на відкритий бунт: переважна більшість відмовилася визнавати Івана Виговського гетьманом. Тому він спочатку планував наказати полковникові Гуляницькому стати на чолі гетьманської гвардії й швидко, без зайвого шуму придушити повстання.

Зі свого боку, Григорій Гуляницький був готовий розпочати придушення повстання, причому збирався зробити це швидко і без зайвої крові. Таке справді було можливо: Гуляницький користувався авторитетом серед козаків, його думку поважали, до неї уважно дослухалися. Втім, через вагання самого Виговського виступ так і не відбувся.

Через день до Ніжина прибув гонець із новинами: слідом за Ромнами повстали козаки в Гадячі й Лохвиці. Тамтешні сотники від імені своїх козаків заявили, що більше не виконуватимуть наказів Виговського. Також вони проголосили чинного гетьмана підкупленим узурпатором.

Григорій був не з боягузів, навпаки — налаштувався рішуче. Його наполегливість, межуючи з настирливістю, і збентежила Виговського. Гетьман наказав Гуляницькому зачекати з виступом: вирішив подивитися, як саме розвертатимуться події.

Невдовзі до антигетьманського руху приєдналися Ічня з Полтавою. Далі повстанці вирушили на Ніжин…

Ніжинський гарнізон ще тільки формувався, тому був нечисленним. День у день сюди прибували новобранці, яких треба було навчати, однак зараз Василю Золотаренку було не до того: з Переяслава доходили тривожні новини про те, що там почалося чи то повстання якихось дейнек, чи то козацької голоти.

Тому ніжинського полковника не полишали чорні думи. Якщо це правда, як подібне могло статися?! Начебто Тиміш Цецюра — людина не тільки не дурна, але ще й досвідчена, авторитетна. Отже, виходить, що у Цецюри під боком назрівав бунт, а він геть нічого не помітив… Не може такого бути!!!