Томас Кініллі - Список Шиндлера

Посеред пояснень різниці між таборами знищення і трудовими таборами Шиднлер раптом зробив крок до дверей, розчахнув їх і визирнув у порожній коридор.

— Я чув, що в цьому місті чимало шпигів, — пояснив він.

Маленький пан Шпрінґманн підвівся й узяв його за лікоть.

— У «Паннонії» ще непогано, — тихо сказав він Оскарові. — Це у «Вікторії» гестапівське кубло.

Шиндлер знов оглянув коридор, зачинив двері і повернувся на середину номера. Ставши біля вікна, він продовжив свою похмуру доповідь. Командують трудовими таборами люди, яких туди призначили за жорстокість і старанну роботу із зачистки гетто. Звичайно, там час від часу когось битимуть і вбиватимуть, а ще, напевне, буде корупція, пов’язана з їжею, тож в’язнів годуватимуть украй погано. Але навіть це краще за певну смерть у таборі знищення. Люди в трудовому таборі можуть мати доступ до якихось додаткових вигод, а когось із них можна забрати й таємно вивезти до Угорщини.

— Ці есесівці такі самі хабарники, як і всі поліцаї, правда? — спитали члени будапештського комітету порятунку.

— За моїм досвідом, — розкотисто пробасив Оскар, — немає жодного такого, хто не брав би.

Коли Оскар закінчив свою розповідь, звичайно, запала тиша. Кастнер і Шпрінґманн були не з тих людей, кого легко вразити. Вони все життя прожили під загрозою таємної поліції. Те, що вони робили зараз, викликало деякі туманні підозри в угорської поліції, яка була їм не страшна лише завдяки знайомствам і хабарам Саму, — і водночас респектабельні євреї ставилися до їхньої діяльності з презирством. Наприклад, Самуель Штерн — голова єврейської ради, член угорського сенату — відкидатиме цю розповідь Шиндлера як зловмисну фантазію, спрямовану на паплюження німецької культури і критику чесних намірів угорського уряду. Але ці двоє звикли чути найнеприємніші речі.

Так що Шпрінґманн і Кастнер не так були приголомшені свідченнями Шиндлера, як перебували в стані якогось болісного прозріння. Їхні ресурси тепер здалися мізерними, коли стало зрозуміло, що за ворог перед ними: не якийсь там пересічний і прогнозований Голіаф, а сам Бегемот. Можливо, вони вже обмірковували, як, окрім дрібних актів допомоги (трохи їжі для оцього табору, визволення отого інтелектуала, хабар для он того есесівця, щоб він трохи пригамував свій професійний ентузіазм), організувати якусь ширшу програму порятунку за шалені гроші.

Шиндлер упав у крісло. Саму Шпрінґманн поглянув на виснаженого промисловця.

— Ви справили на нас надзвичайне враження, — сказав йому Шпрінґманн.

Безумовно, вони надішлють доповідь за всіма його свідченнями до Стамбула. Це підніме палестинських сіоністів і Єврейський об’єднаний розподільчий комітет на більш рішучі дії. Водночас ці відомості передадуть Черчиллю й Рузвельту. Шпрінґманн погодився: Оскар має підстави перейматися, що йому можуть не повірити, бо це дійсно нечувані речі.

— Отож, — сказав Саму Шпрінґманн, — я дуже прошу вас поїхати до Стамбула і розповісти там про це особисто.

Після недовгого вагання: мати йому справу з потребами емалевого виробництва чи з ризиком перетину такої кількості кордонів — Шиндлер погодився. То ближче до кінця року, сказав Шпрінґманн.

— Тим часом ви будете регулярно бачитися в Кракові з паном Седлачком.

Вони підвелися, і Оскар побачив, як ці люди змінилися на лиці. Вони подякували й пішли, дорогою вниз перетворюючись на двох замислених будапештських професіоналів, які почули недобрі новини про організаційні проблеми у філіях своєї фірми.

Увечері доктор Седлачек зайшов до Оскара в номер і вивів його на жваві вулиці Будапешта повечеряти в готелі «Ґеллерт». З-за столика вони бачили Дунай, вогники його барж удалині. Це місто здавалося ще довоєнним, і Шиндлер знову відчув себе туристом. Після тверезого дня він пив темну «Бичачу кров» повільно, зважено тамуючи спрагу, і біля нього утворився невеликий ряд порожніх пляшок.

Посеред трапези до них приєднався австрійський журналіст доктор Шмідт разом зі своєю коханкою — витонченою золотистою угоркою. Шиндлер зробив комплімент дівчині, оцінивши її прикраси, і розповів, що й сам дуже любить коштовності. Але за абрикосовим коньяком він став менш товариським. Шиндлер сидів і трохи насуплено слухав балаканину Шмідта про ціни на нерухомість, торгівлю автомобілями й кінські перегони. Дівчина захоплено слухала Шмідта, адже результати його вдалих оборудок прикрашали її шию і зап’ястя. Але несподівана незадоволеність Оскара впадала в око.