Алай - Коли курява спаде

У далечині було видно, що староста поселення Дада на чолі цілого натовпу людей іде нам назустріч. Коли ми наблизились до конов’язі перед поселенням старости, слуги зігнулись у поклоні й простягнули вперед руки, готуючись прийняти з наших рук віжки. Саме в цей момент брат раптом крутонув рушницею і вистрелив під ноги старості. Куля із пронизливим дзижчанням увійшла в землю під красивими чобітьми чоловіка. Сила удару була такою, що староста високо підстрибнув. Я наважуся стверджувати, що він ніколи в житті ще не стрибав так високо і так граційно. Граційно піднявся й граційно опустився.

— Моя рушниця вистрелила випадково, вибач, що налякав, — сказав до старости брат, зійшовши з коня й поплескавши його по шиї.

Староста поселення Дада подивився на свої ноги — з ними, як і раніше, було все гаразд і вони підтримували його огрядне тіло, однак його красиві чоботи були густо притрушені порохом. Староста витер з чола піт. Він хотів до нас посміхнутись, однак не зміг приховати гнівного виразу, тож посмішка вийшла в нього доволі потворною. Розуміючи сам, що посміхнутися в нього не вийшло, він не став нічого вдавати, а раптом упав на коліна перед батьком:

— Чим я порушив волю володаря, що молодий туси так ставиться до мене? Накажіть йому краще вбити мене!

Красива дружина старости на ім'я Янгджома, не розуміючи, що обидві сторони грають своєрідну виставу, пронизливо скрикнула і, знепритомнівши, впала на землю. Переляк зробив цю жінку ще красивішою, і її краса миттю привабила туси Мерці. Він підійшов до неї й сказав:

— Не бійся, це вони жартують.

І ніби на підтвердження справжності цих слів, він і сам розсміявся. Його сміх трохи послабив напружену атмосферу, а молодий туси допоміг старості поселення Дада підвестися. Той, витерши з обличчя холодний піт, сказав:

— Щойно ми побачили вас, як підготували чанг і закуски, тож просимо туси розпорядитися про те, накривати стіл у кімнаті чи надворі?

— Накривайте надворі, поближче до тих квітів, — сказав батько.

Тож ми пили, сидячи навпроти цілого поля незрівнянно чарівних маків. Батько постійно дивився на жінку старости. Той це помітив, однак що він міг зробити із могутнім туси? Йому нічого не залишалось, як сказати до жінки:

— У тебе ж болить голова, йди до кімнат відпочинь.

— У твоєї жінки також часто болить голова? Якось не схоже. У моєї жінки голова болить постійно.

Потім туси спитав у жінки старости:

— У тебе болить голова?

Янгджома мовчала, посміхаючись.

Туси тоді також припинив балачки і, посміхаючись, подивився їй в очі. Жінка сказала:

— Вже голова не болить. Щойно прогримів постріл молодого туси, як голова перестала боліти.

Староста від злості аж очі закотив, однак дати вихід своєму гніву йому було незручно, тож він тільки підняв обличчя догори, показуючи безмежно чистому небу свої білки.

— Ти, Дада, не повинен сумувати! Поглянь тільки, яка в тебе гарна дружина! — сказав туси.

— Може, туси хотів би відпочити? — спитав староста. — Я бачу, що ти вже трохи нетверезий.

— Тут дійсно є не зовсім тверезі люди, — розреготався на це туси, і від його сміху в людей кров застигла в жилах.

Голова старости під цим сміхом опустилася.

Коли маки вперше пустили коріння в нашій землі й заквітчали нам літо прекрасними бутонами, виникло одне дуже дивне явище — і батько, й старший брат запалали пристрастю сильніше, ніж зазвичай. Моя пристрасть, що пробудилась на початку весни, влітку просто вибухнула, коли яскраво-червоні бутони почали дратувати й тривожити людей. На бенкеті в той день дружина старости так причарувала туси, що той просто втратив голову. У мене ж також паморочилось у голові від яскраво-червоного кольору перед очима й від розкішних грудей служниці Дролми. Староста багато випив. Хоча в мене в голові гуділо, я все ж почув, як він промимрив до туси:

— Навіщо садити квіти, що так ріжуть очі?

— Не розумієш? А от якби розумів, то туси був би ти, а не я. Це — не квіти, це я засіяв білісіньке срібло, віриш? — відповів йому туси. — Так, ти не віриш. Тож поклич жінку, нехай наповнить чарки.

Старший брат давно вже полишив нас і пішов туди, де були дівчата. Я потягнув за руку Дролму. Ми виходили з місця бенкету максимально повільними кроками, однак коли завернули за коротку стіну, відразу ж помчали, взявшись за руки, і з головою занурились у блискуче море квітів. Від їхнього запаху я вчадів, голова в мене ніби знову роздулась. Я біг, біг поки впав. І потім лежав у важкій тіні квітів і кликав, мов читав заклинання [47] Йдеться про мантру богині на ім’я Тара (скр.), або тибетською Дролма, чи Рятівниця» Спасителька: ОМ TAPE ТУТАРЕ ТУРЕ СОХА, що перемагає зло, нищить перешкоди на шляху до звільнення, рятує від страхів, захищає від хвороб, виконує усі бажання. :