Софі Перино - Дочка Медічі

Здається, така відповідь їй не до вподоби. Жанна пильно дивиться на мене.

— А як ви визначатимете «розумне» та його межі? Як чоловік Генріх мусить домінувати. Ви згодні дотримуватися його поглядів? Ви зміните свою віру на віру вашого чоловіка?

Я випростовуюсь на повний зріст і торкаюсь хрестика на моїй шиї.

— Пані, я не зреклася б моїх поглядів заради вашого сина й не перейшла би в іншу віру, навіть якби він успадкував корону цілого світу, а не одного королівства, значно меншого за те, яким править моя родина.

— А якщо ваша власна совість підкаже вам змінити віру? Як і двір, церква може стати зіпсованою. Навіщо тоді чіплятися за неї?

— Людина не може зіпсувати те, що створене Богом, бо воно незмінне. Люди можуть нехтувати Божими заповідями, коли коять гріхи, або порушувати їх, піддавшись єресі. Але це нічого не змінює. Істина — одна.

Кров закипіла в мені. Я небезпечно близька до того, аби в очі сказати королеві Наваррській, що вона єретичка. Однак вона лише пронизує мене своїм холодним, жорстким поглядом, після чого киває з таким виглядом, наче прийняла якесь рішення.

— Молодь зазвичай висловлюється з упевненістю, обумовленою браком досвіду. Я часто застерігаю Генріха не робити так. Проте я першою закликала вас бути відвертою і не шкодую про це. Чи буде вам прикро дізнатися мою думку? Здається, я даремно проїхала такий довгий шлях. Попри всю вашу красу та шляхетне походження, ви погана наречена для мого сина.

— Що ви їй наговорили? — лютує мати.

Я гадала, що мене раніше покличуть до суду через розмову з королевою Наваррською. Точніше, того самого дня. Але хитра Жанна Д’Альбре дочекалася нагоди поговорити з Карлом наодинці, вдруге обійшовши матір.

— Я сказала її величності, що підкорюся принцу Наваррському тілесно, але в питаннях віри — ні. От і все. Можу присягтися всім святим, якщо бажаєте.

Мати дивиться на Карла, який ходить перед вікнами її кабінету.

— А що саме сказала вам королева Наваррська?

— Вона сказала, що весілля не буде, й вона надто добре ставиться до мене, аби й надалі зловживати моєю гостинністю.

— Це схоже на неї,— мати підходить до Карла.— Вона розумніша, ніж я думала,— попри незадоволення, вона каже це з певною повагою.— Але я не здамся так легко,— вона визирає з вікна. На що б там не дивилася мати, сподіваюсь, вона не знайде натхнення. Я щойно відіслала листа Генріху, повідомивши, що мені, ймовірніше за все, вдалося уникнути шлюбу.

Мати розвертається до короля.

— Ваша величносте, ми маємо діяти зухвало.

— Що ви пропонуєте, пані? Я не благатиму її видати Марго заміж за принца. Це принизить нас обох.

Якщо Жанна принизила гідність Карла, все буде гаразд.

— Ми домовилися про укладання шлюбу ще до того, як Жанна покинула Нерак,— каже мати.— Відтоді, як вона приїхала сюди, вона одержима тисячами різних деталей, пов’язаних із весільною церемонією.

— Давня історія,— відповідає Карл.— Здається, зараз вона пояснює свою відмову непохитним католицизмом Марго.

— Можливо, проте їй буде важко відстоювати таке заперечення, адже вона з самого початку знала, що ваша сестра — так само, як і ваша величність,— переконана католичка.

— І що це означає? — Карл напрочуд здивований, і я поділяю його почуття.

— Ми відмовимось від усіх вимог одразу, крім віри вашої сестри й вимоги до Генріха де Бурбон одружитися в Парижі.

Мені бракує повітря.

— І ви оголосите наше рішення публічно під час сьогоднішньої вечері.

— Це поставить нашу кузину в незручне становище,— Карл фиркає, і цей сміх передвіщає мою поразку. Карл любить перемагати не менше за матір та Анжу. Йому рідко випадає така нагода, тож можливість переграти королеву Наваррську здається привабливою.— Авжеж, я зроблю це навіть для того, аби побачити її обличчя. Вона така стримана, так добре контролює себе, але гадаю, що наша заява змусить її втратити самовладання.

— Важливіше те, що їй нікуди відступати,— каже мати.— Майже всі її радники схвалюють цей шлюб, а Коліньї успішно зміцнює їхню впевненість. Одна з основних причин її вагань, не рахуючи одержимості деталями, сумніви в тому, що нашому слову можна довіряти. Що ж, ми зробимо їй цю пропозицію в присутності сотень придворних. Вона не зможе ухилитися, принаймні вийти з честю з такої ситуації.

Мати усміхається так, наче вона вже перемогла.

Грайливий теплий вітерець дме у вікно. Пташки гучно щебечуть на квітучих деревах. Ніхто не залишається байдужим до приємних ознак весни. Я трохи розтуляю губи, і мені здається, що відчуваю весну на смак. Заплющивши очі, я спираюсь на стулки й дозволяю собі забути, навіщо я тут. Я дозволяю чудовій квітневій погоді обдурити мене, навіяти мені думку, що я відроджуюсь і в мене попереду ціле життя.