Софі Перино - Дочка Медічі

Я тихо іду біля короля, згадуючи нашу з Генріхом божевільну ніч. Аж тут мати розвертає свого коня і наближається до мене з іншого боку.

Вона робить моєму брату знак від’їхати від нас.

— Я вирішила розмістити вашого кузена по сусідству з вашими апартаментами,— без прелюдій каже вона.— Королеві Наваррській я відведу апартаменти поряд із моїми — під приводом того, що це дозволить нам спілкуватися без втручання величезної кількості королівських радників як наших, так і їхніх. У суміжних до Жанни апартаментах житиме її донька. Це виглядатиме природно й, водночас, у вас з’явиться шанс.

— Який шанс, пані? — запитую я з певним лукавством.— Ви неодноразово казали мені, що королева Наваррська — людина суворої моралі. Відтак, ви не можете бажати, аби я відверто фліртувала з її сином.

— Звісно, ні. Якщо його мати спостерігає за вами, не треба,— вона прискіпливо оглядає мене з усіх боків.— Ви маєте здоровіший вигляд відтоді, як один герцог повернувся до двору. Але навіть у найгіршій формі ви найвродливіша жінка, яку бачив ваш кузен за своє життя. Як повідомляють мої шпигуни, Жанна їде з величезним списком умов. Я не хочу витрачати місяці на обговорення.

Натомість я воліла б витратити роки.

— На щастя,— веде далі її величність,— син Жанни успадкував її силу волі. Ним важко попихати. Принаймні так мені казали.

Мене дивує захоплення в її голосі. Зрештою, від своїх власних синів мати вимагає поступливості.

— Якщо ви вразите вашого кузена,— каже мати,— це дозволить нам обійтися без довгих годин перемовин,— вона приглушує голос.— І пам’ятайте: я нагороджую слухняних дітей, але караю тих, хто кидає мені виклик, а інколи навіть і їхніх друзів.

Тепер зрозуміло, якими мотивами керувалася мати, виявляючи терпимість до мого флірту з Гізом. Вона шукала спосіб підкорити мене своїй волі, тож замислила використати його — точніше, моє кохання до нього — як мотузку, що потягне мене вперед або обів’ється довкола моєї шиї. Як би я не намагалася уникнути шлюбу, коли прибудуть представники королівства Наваррського, доведеться робити це хитро. Я не можу жертвувати Генріхом.

— Я буду люб’язною.

— Більше ніж люб’язною. Ви ж знаєте, як полонити й утримати чоловіка. Принцеса де Порсіан збирається подарувати своєму чоловікові другого сина й тим самим зміцнити свої позиції, але вона все одно ревнує до вас, і небезпідставно.

Я хочу заперечити, але мати піднімає руку.

— Не варто витрачати наш час на заперечення. Якщо вам удасться підкорити принца Наваррського й відвести його до вівтаря, мені байдуже, яких прикростей ви завдаватимете принцесі.

Я пригадую, як багато років тому баронеса де Рец переконувала мене, що моя поведінка має суттєво відрізнятися від поведінки королівських фрейлін. Цікаво, що подумала б моя колишня гувернантка, якби почула, чого вимагає від мене мати.

— Пані, я зроблю все, що в моїх силах, аби причарувати принца, не принижуючи гідність дому Валуа.

— Раніше ви не були такою нудною,— зневажливо фиркає мати.— Інакше на півдні вас не називали б «повією Гіза». Так, я чула це.

— Від Анжу.

— Яке це має значення — від кого? Я лише попереджаю: якщо ви зганьбите себе перед королевою Наваррською, наслідки будуть неприємними,— вона вимовляє останнє слово з підтекстом «смертельні».— Що стосується принца Наваррського, я розраховую на вашу вроду, навіть якщо ви відмовитесь допомагати. Хтозна, може, ваш кузен полюбляє складне полювання. Він завзятий мисливець. Однак не сумнівайтеся: ви — здобич, яка не втече від нього. Щойно ми досягнемо домовленості, Генріх де Бурбон отримає вас, навіть якщо мені доведеться зв’язати вас і особисто відвести до нього.

Усі чекали, що королева Наваррська приїде до Блуа зі своєю свитою невдовзі після нас. Проте дні минають, а ніхто не з’являється. Мати стає дедалі дратівливішою. Я рахую дні з суперечливими почуттями. Кожен день дарує дорогоцінні миті свободи. Очікування приємних подій зазвичай посилює задоволення, але в моєму випадку очікування робить мій страх ще дужчим.

Коли минув тиждень відтоді, як ми прибули до Блуа, до моїх апартаментів увірвалася Генрієтта. Цієї самої миті мене причісують. Судячи з її жестів, вона має повідомити щось важливе. З’явився кортеж мого кузена? Надійшли якісь звістки з Парижа?

— Уранці прибув представник Його Святості,— заявляє вона.— Це не просто дипломат, а племінник Папи — кардинал Алессандріно.