Адріан Кащенко - З ДНІПРА НА ДУНАЙ

зійдемося знову.

Через кільки день кошовий дістав з Стамбула звістку, що султан

радо приймає запорожців, але до весни не може дати їм землі на Дунаї,

а дозволяє військові вільно жити й рибальчити по всіх лиманах од Бугу

до Дунаю, а всіх козаків, хто викличе з України свою родину, він

наділить на Буджаку доброю землею під оселі.

Час було упорядкувати військо, й одного ранку кошовий з старшиною

винесли з намету й розставили по полю тридцять вісім прапорів таких

саме колірів, які були на прапорах запорозьких куренів у Січі на

Дніпрі.

Викликали на поле всіх запорожців.

- Ставайте, панове товариство, - гукнув кошовий, - всякий до свого

прапора! Ідіть усі в ті курені, по яких були на Січі!

Скоро все поле над лиманом вкрилося довгими лавами Запорозького

Війська. Були такі курені, що до них зібралося по двісті козаків, а

були такі, що з'єднали й по триста; всіх же козаків кошовий налічив

сім з половиною тисяч.

Коли, скінчивши військові справи, кошовий вертався до свого

намету, до нього, знявши шапку, наблизився Гнат. Кошовий помітив, що

козак хоче про щось просити й вагається.

- Що тобі, козаче? - вдався він до Гната.

- Скажіть, будь ласка, пане батьку, - не дивлячись у вічі

кошовому, наче соромлячись, щоб хтось інший не почув його, спитав

Гнат. Чи й на Дунаї буде так, як на Дніпрі, що запорожцям буде

заборонено женитися?

- Сього не заборонялося й на Дніпрі, - одповів кошовий. - Сам

знаєш, що по зимовниках сиділо багато жонатих запорожців. Заборонялося

тільки жонатими жити в Сїчі. А чи не надумав ти одружитись?

- Та ні... - замішався Гнат. - То я так тільки питаю... Може,

колись... не зараз...

- Ну, як дійдеш літ та надумаєш одружитись, то й помагай тобі

Боже! Нам дуже бажано, щоб козаки женилися та щоб біля Січі будували

нову Україну!

Гнат пішов до свого Платнирівського куреня заспокоєний і веселий.

Починалося нове життя запорозького козацтва - дітей Дніпровської

Січі - в чужій стороні.

- -------------------- Примітки: [25] 1 Куренями в Січі звалися

великі, довгі хати, що в них жили запорожці. (Тут і далі примітки

автора) [26] 2 Плавня - низьке місце понад Дніпром, укрите лісом та

очеретами. [27] 3 Підпільна - протока від річки Дншра. Над її кручами,

саме де тепер село Покровське, Катеринославської губернії й повіту,

була остання Січ Війська Запорозького. [28] 4 Великим Лугом звався

низький острів, оточений річками Дніпром, Кушугумом та Кінською. Ввесь

він був порізаний протоками й озерами та вкритий лісом. Ще й зараз у

Великому Лузі дуже багато риби й дичини. [29] 5 Пушкарнею звався великий

льох, у якому переховувалася всяка зброя й гармати Запорозького

Війська. [30] 6 Тепер Кам'янка на Дніпрі, вище Борислава, на Херсонщині.

[31] 7 Невеликий пліт. [32] 8 Баранина. [33] 9 Де тепер Одеса. [34] 10 Дикі кози.

[35] 11 Пелікан. [36] 12 Бобри. [37] 13 Шпичак - стовбур молодої очеретини, що

ще не вип'явся з-під води. [38] 14 Келеп - така зброя: на довгого держака

набивали молот, у якому з одного боку була п'ятка, а з другого - зуб у

долоню завдовжки. Келепами запорожці розбивали панцирі своїх ворогів.

[39] 15 Шкура, яку гади щороку міняють на нову. [40] 16 Так він зветься й до

наших часів, хоч дубів у ньому вже обмаль, а частину кута одрізано

залізницею, що простяглася з Кривого Рога до П'ятихатки. [41] 17 Тепер

цей байрак здебільшого звуть Дубовою балкою. [42] 18 Тепер ще зветься

Запорозькою стайнею. [43] 19 З тих скель Дубової балки в кінці XIX віку

виробляли добрі різно-колірові фарби. [44] 20 То була залізна руда. Зараз

угорі Дубової балки велика рудниця. [45] 21 Запорозьке місто й паланка

біля річки Бугу. [46] 22 Тарпан - дикий кінь. У ті часи диких коней

багато водилося по запорозьких степах. [47] 23 Лантушок, оброблений, як

саква. [48] 24 Цесарщиною на Україні звали Австро-Угорщину.

- -- КІНЕЦЬ ---

Текст звірено з виданням: Андріан Кащенко. "Зруйноване гніздо",

Бібліотека історичної прози. Вид. "Дніпро", Київ, 1991.

Оригінальний текст взято з е-бібліотеки Exlibris: www. exlibris.

org. ua

У *. txt форматував Віталій Стопчанський

Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво": www. chtyvo. org. ua

1