Валентин Чемерис - Трагедія гетьмана Мазепи

В останні роки Петрові треба було спішно й серйозно лікуватися, рятуючись від коси, що кістлява вже тоді занесла над ним, а він був занятий тим, що складав плани – в принципі фантастичні – завоювання Європи – далась вона йому! Ті плани складав, що будуть його ж адептами визнані згодом як фальшивка. Мовляв, вороги Петра і Росії придумали такі плани і видали їх як якийсь міфічний «Заповіт Петра». Це щоб урятувати репутацію Росії.

Повністю «Заповіт» (липовий, фіктивний чи реальний) Петра І буде опубліковано лише в 1836 році. Як свідчили публікатори (сьогодні дослідники пишуть: за легендою публікаторів), «Заповіт» був знайдений знаменитим французьким шевальє (у феодальній Франції дворянський титул) д’Еоном у секретних архівах Єлизавети Петрівни у 1757 році. Документ названий як «Копія плану європейського панування», він був неодноразово перевиданий у різних книгах з метою закликати Європу до єдності проти «російських варварів». Згодом у Росії з’явиться «наукове дослідження» О. Шубинського, що «аргументовано разоблачает подделку».

Так нині переконані всі адепти російського самодержавства й особливо діянь Петра І, якого вони в порядку вседержавного підлабузництва називають Велікім.

…Заповіт – офіційний документ, який містить розпорядження певної особи на випадок смерті…

Передсмертна воля…

Настанова, наказ послідовникам або нащадкам…

Хто заповідає кайдани порвати і вражою злою кров’ю волю окропити, а хто… як загарбати чужі країни.

Точнісінько, як ото в Поета:

Якось журналісти аж цілий день побули на корветі [37]«Тернопіль» – наймолодшому кораблі ВМФ України. Є вже й такий, Військово-морський флот України.

Знайомлячись з екіпажем, журналісти спостерігали за побутом воєнних моряків. Потім про все побачене й почуте розповіли в газеті.

Корвет «Тернопіль» закладений у 1992 році у Києві на суднобудівному заводі, але через фінансові труднощі на воду його спустили аж у 2002 році. Та, слава богу, спустили! Ще через три роки корвет перевели з Києва до Севастополя для проведення випробувань і тоді ж на нього був заселений екіпаж.

Всього до складу ВМС України входить один підводний човен, 14 бойових кораблів і катерів, 18 допоміжних суден.

На українському корветі, як писали журналісти, розмовляють російською мовою. Правда, офіцери віддають підлеглим накази державною мовою, матроси звертаються до командного складу теж українською. Але між собою, в неформальному спілкуванні частіше користуються російською – «у ВМС це не заборонено» – з гордістю зазначають автори репортажу. А далі ось що додають:

«Цікаво (хоча що ж тут цікавого? – В. Ч.), що після здобуття незалежності України, яка не мала в останні століття свого флоту, довелося буквально створювати (мовою оригіналу статті – «изобретать») свою «морську мову». Команди, які увійшли до уставу 1992 року, розроблювалися за участі вчених-філологів».

Гм… Україна, як кажуть, з незапам’ятних часів була морською державою (згадаймо хоча б запорожців, які борознили Чорне море, нападали на прибережні міста, звільняючи бранців).

І ось… Після так званого «возз’єднання» з Росією, що його необачно утнув Богдан Хмельницький, Україна на століття, будучи до «возз’єднання» морською державою, втратила «морську мову». І лише із здобуттям незалежності у 1991 році почала створювати свій флот і заодно свою «морську» мову, щоб віддавати нею команди на кораблях морського флоту України. А коли б гетьман Мазепа переміг, то вже у 1708 році незалежна Україна мала б і свій флот, і свою «морську» мову для команд. Та й не тільки свій флот і свою «морську» мову.

Але Іван Мазепа – який жаль, який жаль! – програв тоді, і волі довелося чекати ще 283 роки. Аж до 1991 року. До того вікопомного рубежу, коли впала чергова, вже червона імперія, у яку мімікрувало, перефарбовуючись «у вільний союз вільних держав», російське імперське самодержавство – в тім числі й «самовластія» Петра Першого, прозваного в сьогоднішній Росії – Велікім… І предтечею волі був гетьман Мазепа.

А його немеркнучий заповіт і сьогодні на часі: