Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Командармом Наддніпрянської призначено отамана В.Тютюнника, Начальником Штабу – от. Сінклера, 1-м генквартом – полк. Капустянського, другим – от. Янушевського.

Фактично персональний склад ШДА увійшов цілком до Штабу Наддніпрянської армії.

Командармові Наддніпрянської підлягали також усі повстанські відділи на терені України, і від нього одержували зарядження.

Як бачимо, лише одна дивізія була на бойовому фронті Наддніпрянської армії, решта частин допіру скупчувавалися. [59] [37] Від Жмеринки (осередку скупчення резерв) до бойових частин 3-ї дивізії більше, ніж 110 верст.

Отже, сили Наддніпрянської армії були, порівнюючи, невеликі, ще до того й розпорошені, а завдання дуже важливі.

Заходи ШНА до зміцнення армії.

Командування Наддніпрянської армії брало під увагу ці обставини і хотіло підсилити свій склад. На нараді 10.VІІІ, що відбулася в Кам'янці під головуванням от. Петлюри, представники Наддніпрянської армії просили Шефа Штабу от. Юнакова і генерала Курмановича, щоб до Наддніпрянської армії було приділено щонайменше дві бригади галичан. ШГО не пристав на це. От. Сінклєр мав палку розмову з вищими чинниками Головного Отамана з приводу завдань, які покладено на Наддніпрянську армію. Він зазначав, що Наддніпрянська армія здужає боронити лише напрямки Вапнярка-Бірзула, Христинівка-Тальне, Христинівка-Умань, висунути ж будьяку частину далеко на північ на Володарку (за 15 верст на схід від Сквири) не можна, бо тоді 14-та большевицька армія зможе прорватися на Жмеринку або Козятин; ген. Курманович із цим не зовсім погодився. Одначе, Штаб Наддніпрянської армії лишився при своїй думці і перевів її в життя й тому тільки, як побачимо далі, допіру міг виконати своє завдання оборони головної операційної лінії на Київ.

ПЛЯНИ ШТАБУ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ АРМІЇ І РОЗПОРЯДЖЕННЯ

Командування вирішує висунути дві групи на важливіші напрямки Одеський і Христинівський – ці правдоподібні шляхи руху гро 14-ї большевицької армії; свої ж резерви зосередити в районі Жмеринки, щоб підтримати той із напрямків, де виявляться головні ворожі сили. Штаб теж мав на увазі, опанувавши Христинівку, висунути панцерні потяги й повстанські відділи по залізниці на північ на Шполу-Квіткове, щоб перетяти ворогові й цей шлях відвороту.

Наступ на Бірзулу мусів розпочати пполк. Удовиченко, на Христинівку-Умань от. Ю.Тютюнник (телеграма ч. 2173/К від 13.VІІІ).

Як бачимо, всю увагу звернуто лише на Одеський і Христинівський напрямки, на Володарку не відряджається жодної частини. Чисельна центральна група мала повну змогу прикрити своє праве крило власними засобами.

Вислід.

Наддніпрянська армія почала виконувати наказ ч. 4 по духу, а не по формі. Отже, головна думка ШНА – тримати міцно в своїх руках залізничні вузли Вапнярка і Христинівка, скупчити резерви для дальшого маневру і, таким чином, надійно прикрити операційну лінію центральної групи.

НАСТУП ПОЛК. УДОВИЧЕНКА

Бої 14-16.VІІІ. Сх. ч. 19 .

14.VІІІ. 3-тя Залізна дивізія несподівано для ворога переходить в наступ [60] [38] Для координації акцій полк.Удовиченка і Київської групи було наказано 3-й дивізії рушити вперед тоді, коли в Брацлав увійдуть частини Київської групи. і в трьохденних гарячих боях завдає ворогові поразки і відсуває його геть на південь, верст на 15. Станція Рудниця залишається в наших руках.

Контрнаступ червоних. Бої 17.VІІІ. Сх. ч. 19 .

Але підсилившись, ворог уже 16.VІІІ. ввечері починає контрнаступ на широкому фронті, охоплюючи крила 3-ї дивізії своєю кіннотою й комуністичними відділами. 17-го бої точаться з перемінним успіхом. 3-тя дивізія зазнала тяжких утрат. Між іншим, смертельно поранено молодого, сміливого командира 8-го полку Царенка.

Ворог увесь час насідає на дивізію і примушуючи її відходити крок за кроком.

Ситуація 19.VІІІ.

Увечері 19.VІІІ. склалася загрозлива ситуація. У Залізних Стрільців брак набоїв, полки знесилилися від безперервних боїв. Ворог своїми атаками намагається звалити нашу дивізію. Ми залишили Крижопіль і Гарячківку. Одначе, Залізна ще б'ється.

Штаб Наддніпрянської армії вживає всіх заходів, щоб надіслати набоїв до пполк. Удовиченка, підсилити його свіжими частинами. Отаман Ю.Тютюнник із своєї групи, з наказу Штабу, надсилає до 3-ї дивізії 50% свого вогнеприпасу; з Могилева екстреним потягом теж наспівають набої, але все це підходить по краплі.

В цей же час уже поспішає на допомогу пполк. Удовиченкові 11-та Галицька бригада. З її підходом, 19-го ввечері становище поліпшало. [61] [39] 11-та Галицька бригада і 3-тя Дивізія складають Вапнярську групу під керуванням полк. Удовиченка.