Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Розпорядження шго і армійських груп.

Центральна армійська група виконала наказ ШГО ч. 4. Так само справилася із своїм новим завданням група полк. Вольфа.

Звертає на себе увагу лише та обставина, що вже 18.VІІІ. ШГО вводить у свій плян значний коректив. На Житомир, з його розпорядження, скеровано 2-й Галицький корпус, тим часом, як це місто мусіла обсадити частина центральної групи (див. наказ ч. 4, § 4-5).

На нашу думку, цю зміну викликано частково бажанням, висунувши частини 2-го корпусу від Полонного на Житомир, відтяти червоним шлях відбороту від Бердичева. Одначе, як уже відомо, 19.VІІІ. зранку 1-й корпус вмаршував у Бердичів, і гостра потреба такої зміни відпадала.

Отже, до вечора 21.VІІІ. всі три Галицькі корпуси і Запорізька група розгорнулися сливе на одній лінії 1-й і 3-й корп. фронтом на схід і на південний схід; 2-й на схід і на північ запорізьска група – фронтом на схід і на південний схід. СС – уступом за лівим флангом біля Звягеля. В такому угрупованні закладено певну ідею. Яку саме, це ми побачимо далі.

НК ГА.

На нашу думку, доцільні були і плян наступу НК ГА по рубежах, і групування сил.

Як перший етап, вирішено захопити район Калинівки; сюди приділено два Галицькі корпуси, вони один поруч одного просуваються вперед.

Ворога розбито, позбавлено стійкости, тепер легше здійснити другий етап, і корпуси вже націлені на ширший фронт, саме: 3-й корпус атакує Козятин, 1-й – м. Бердичів.

Запорожці.

Поважне завдання покладено на Запорожців; вони наступають на схід від залізниці на фронті 30-32 верст і надійно прикривають 1-й корпус. В той же час вони обходоять охоплюючим рухом усі позиції червоних, улаштовані ними для захисту залізничних вузлів, і цим зручним маневром Запорожці значно полегшують фронтальний наступ 3-го корпусу. Червоні, під загрозою своєму запіллю, були вимушені швидко пиводити з бою панцерні потяги, цю головну свою вогневу силу на залізницях.

Запорожці добре зрозуміли своє завдання і гаразд його виконали.

Взагалі, наша чисельна і моральна перевага над ворогом на цих напрямках і відповідне керування військами добре відбилося на нашій операції.

Стан Наддніпрянської армії. Сх. ч. 19 .

Ситуація на відтинку Наддніпрянської армії склалася поважна. Ворог попередніми боями вже виявив 45-ту дивізію з доданими до неї частинами.

Але гро 14-ї большевицької армії. Ще не визначило своїх намірів. Треба було вживати відповідних заходів, щоби стримати навалу червоних, а склад Наддніпрянської армії – невеличкий кількісно, до того ж частини її ще й не скупчилися.

А обставини вимагали швидких і рішучих дій, щоб захистити правий фланг і тил центральдій групі.

Розглянемо докладніше цю справу.

На фронті змагалася лише 3-тя Залізна, переможна дивізія. [57] [35] За героїчні бої під Вапняркою, надзвичайну стійкість та витривалість 3-ї дивізії, їй надається назву «Залізної».

Повстанську групу Ю.Тютюнника (Київська дивізія) було розміщено в районі Ворошилівка-Тиврів. 9-та Залізнична дивізія, слабенька чисельно, зосередилася в Жмеринці. В цьому ж районі вже стала й 11-та Галицька бригада.

Справи з 2-ю дивізією (Січ) не було ще остаточно залагоджено. Нарешті було вирішено не розформовувати її, а призначити їй нового начальника, полковника Бондаренка. Але отаман Божко не здавав своїх позицій і погрожував «збройно оборонити свої права». Треба було ліквідувати цього напівбожевільного отамана. Це тертя прикро відбилося на боєздатності 2-ї дивізії.

Лишалася ще не досить витривала Волинська група, що перебувала в цей час в районі Війтівців.

Волинці не брали участи в боях уже біля 3-х тижнів. Новий командувач Волинської групи полк. Осмоловський працював над упорядкуванням її. Щоб реорганізувати цю групу і зміцнити її, за Начальника Штабу групи призначено Генштабу полковника Мішківського. Цей видатний старшина значно спричинився до відновлення її боєздатности. [58] [36] Генштабу полковник Євген Васильович Мішківський працює на відповідальних посадах, в Українській армії ще з 1911 року. Він брав діяльну участь в організації Галицької армії і в керуванні нею під Львовом, на посаді Шефа Штабу НК ГА. Далі його було призначено Начальником Штабу Східнього фронту в Наддніпрянській армії. Полк. Мішківський справжній богатир тілом і духом, людина нестримної енергії, великої працездатності й лицарськоі вдачі. Надмір енергії навіть трохи шкодив йому. За всяку працю Євген Васильович хапався сам; правда, все кипіло в його руках, але підлеглі призвичаювалися покладатися на свого начальника і, коли він відходив від праці, то справи гальмувалися. Цей вельми хоробрий старшина був смертельно поранений ворожим стрілом в героїчній сутичці під Чорним Островом в 1920 році. Українська армія через його смерть зазнала тяжкої втрати.