Микола Хвильовий - Синi етюди

В комунi крик:

- Слава!

- Слава!

Екзальтований Андрiй скочив на стiл, приймає позу диригента й заводить:

- Чуєш, сурми заграли.

- Слава! Слава!

…А потiм сiдають пити чай.

…Манастирський годинник.

- Бов! Бов!

Iз сходу надходить синя гроза. Пiвнеба обхопила важка хмара. Завмерли дерева. Нi шелесне. Далеко гримає, а блискавицi рiжуть безкраї степи.

Ой буде горобина нiч! Буде!

…Мура похилила голову на Андрiєве плече, а Андрiй у задумi. Бiдний хлопчисько: гiгантськi образи рiжуть його мозок - вiн поет. Завтра почуємо вiд нього чудову поезiю "громовиця".

…Iз сходу надходить синя гроза. Iванов сидить за ломберним столом, але там не карти, а звичайнiсiнькi iнструкцiї: треба переробити й розiслати завтра по волостях.

Же:

- Iване! Подивись - гроза.

- Не мiшай, Же.

Мура надхненно:

- Нещасна гроза. Коли б вона знала Iвана, не одну б молонню послала сюди.

…А Варвара хреститься в куточку, щоб не бачили. За столом усi, крiм Валентини: Валентина в Дубiвськiй волостi на роботi.

Же язвить:

- Товаришу Йосипе. Вiдкiля це: "гонителi земства й анiбали лiбералiзму"?

Гордiєнко спокiйно вiдповiдає:

- Здається, записано… (виймає записну книжку)… Це з книги "за 12 лет" Вл. Iльїна (Н. Ленiна), видання Петроградської ради депутатiв 1919 року, сторiнка 157.

Iще говорить спокiйно:

- Можна взнати й це, наприклад: "Ернст Геккель i Ернст Мах" - є роздiл теж iз книги Ленiна "Матерiялiзм i емпiрiокритицизм", Держ. видав. 1920 р. Або, скажiмо, передмова до третього видання "Анти-Дюрiнг" написано… зараз скажу… Лондон, 23 травня 1894 року, цебто за три роки, три з половиною мiсяцi й один день пiзнiш мого народження.

Кiмната не витримала - регiт.

Гордiєнко спокiйно п'є чай.

…Гроза йде.

Валентина… ах, який у неї високий лоб, як башта (люблю високолобих М.Х.). Валентина несе обов'язки й начальника города, що одвели комунi за Зубiвською левадою. А Iванов-начальник кампанiй. Мiсяць має чотири тижнi, а два з них призначається для кампанiй. Наприклад, тиждень уборки червоноармiйських казарм (iде вся комуна), тиждень марксистського знання й т. д.

Бiгли днi (в комунi завжди бiжать днi). Вибивалась городина. Пiсля обiду всi виходили на роботу до Зубiвської левади. Андрiй декламував свої експромти, Iванов пiдганяв комуну, а комуна кричала:

- Нещасний прикажчику… Геть комбурiв!

А коли сонце розсипалось на далеких зелених гонах, а в манастирi звонили до Вечiрнi, комуна становилась у два ряди й з пiснями йшла мiстом додому.

Iванов iшов попереду й командував зводом, вiн же починав пiсню. Одна рука в Iванова (забув сказати) висить: його ранило калединським снарядом, а другою рукою вiн розмахує в такт:

- Ать! Тва! Ать! Тва!

Iнодi Же каже:

- А може, пiсень не треба?

Комуна в регiт:

- Браво! Же соромиться обивателiв.

Тодi Же починає перша, i так дзвiнко, що на тротуарах зупиняються.

Але от приїздить iз волости Валентина. До Iванова:

- Iди сю-юди. Треббба по-о-орадитись.

Iванов:

- Кажи тут.

Валентина мнеться.

Звичайно, Андрiй схоплюється й кричить несамовито:

- Це свинство. Чого тут не кажеш? Ховаєш од мене? Я цього не допущу! Я вимагаю, щоб од мене не було партiйних тайн. Я все мушу знати. Це свинство.

(…Андрiй безпартiйний).

Потiм вiн ще кричить i доказує, що йому треба все знати, iнакше вiн не може орiєнтуватися.

Пiдхоплюється Же:

- Як це орiєнтуватися? Ану?

Вмiшується й Мура.

- Ан-дре!

Же:

- Ага, знаю як: шпигуни теж орiєнтуються.

- Що?

Крик! Крик! Крик!

…А увечерi на чорнiй дошцi стоїть:

"Тов. Же за буйство".

… А Варвара нiяк не добере, з ким живе Андрiй: чи з Же, чи з Мурою.

- Мама їх розбере.

…I знову бiжать днi. Яснi днi вiдходять, приходять дощi. Комуна забиває чотири кiмнати, а в двох ставить пiчки-комбiдки.

…Повiтове мiсто погрузло в болото й iз злiстю дивиться на комуну.

Один раз на мiсяць пiдводяться пiдсумки роботи. Виникають жвавi дискусiї. Теоретичнi висновки робить безпартiйний Гордiєнко, спец за Марксом, а практичнi дiагнози ставить Iванов. Хороби партiї - коники вечорiв. У комунi розв'язують питання, а потiм у повiтi проводять кампанiї.

В дебатах приймає участь i Варвара. Вона сiдає бiля Iванова: авторитет безсумнiвний - i дає такi поради:

- А я так скажу оце: недостойнi мужики, щоб над ними голови стiльки ламали. Не розумiє свого iнтересу - цур йому пек. А то можна ще й панiв присогласити: хай ще провчать.

Мура становиться в позу артиста:

- О Цiцероне. Твоїми устами тiльки мед пити.

Буркотить Варвара:

- Ну, дзиго, хоч на хвилинку замовкни.