Микола Хвильовий - Синi етюди

Ми:

- О-ох! У печiнках вона сидить! (Це, звичайно, не вголос).

- Товаришу! Дайте менi на хвилину "Азбуку комунiзма".

- Ах, нє мєшайтє, товарiщ. От я i забил: как ето? Фу, чорт. Значiт, капiталiзм iмєєт трi прiзнака: найомний труд… найомний труд… найомний труд…

Хтось пiдказує:

- Монополiзацiя стредств проiзводства. I…

- I iдiте ви к чорту, сам прекрасно знаю.

…А от на другiм краю:

- Комедiя! Как все заволновалiсь. Товарiщ Ларiков, неужелi ви нє волнуєтесь? Нє вєрю. Нє повєрю, чтоб ви всьо зналi. Це до одного з тих, що все знають:

- Ну от, єслi ви всьо знаєте, скажiте: когда Тьєр разбiл велiкую французскую комуну - в 71 iлi в 48 году. А? От скажiте.

- А ви, товарiщ Молодочков, не хiтрiтє, нє випитивайтє, скажiте просто, что ви не знаєте. I тогда я вам скажу.

Молодчiков червонiє, i я червонiю, i багато з нас червонiє, бо бiльшiсть iз нас - це тi, що нiчого не знають, але цього нi в якiм разi не скажуть.

- Це ж дурницi - цi дискусiї, наче ми шкiльники.

- I правда. На чорта це? Це ж буржуазна метода освiти. Не достає ще екзамена з iнспектором. Iще чути:

- Да, наконєц, дайте мнє на мiнуту "Азбуку комунiзма").

- Фу, чорт, снова забил. Капiталiзм iмєєт трi прiзнака: монополiзацiя проiзводства… монополiзацiя проiзводства…

- От бачите, все ж одно не знаєте.

- Ах, оставьтє мєня, товарiщ…

Нарештi вечiр.

Так: за вiкном, як i в iнших моїх оповiданнях (не всiх),- громи гармат, а десь у травах, а потiм на дорозi - кавалерiя. Наша? Кажуть, не наша. А чия? Не знаю. Може, ворожа кавалерiя, може, рейд.

I хтось тихенько за травами - "може, завтра тут, де ми сидимо, будуть папiрцi, ганчiрки й дух порожнечi, дух побiгу, дух крови".

Але те забувається.

…Доповiдач скiнчив.

Товариш Жучок:

- Ну, товаришу Бойко, все-таки я нiчого не зрозумiла. При чому тут дiалектика, коли сказано iсторичний матерiялiзм? Ви як думаєте?

- Дозвольте, товаришу голова, я, собственно, слова не прохав.

Товариш Жучок очi драконом:

- Як голова нiчого не дозволяю, а як товариш прошу вас сказати.

Ми говорили, ми плутались (з нами iнодi бувало навiть дурно). А все це називалось дискусiя. Товариш Жучок казала:

- Дзуськи! Не так. Ану ви, товаришу Молодчiков?

Вона рiшуче входила в роль педагога.

А ми бiсились, бо в нас було самолюбство. Ми обурювались на нашу бувшу кухарку, на сьогоднiшнього секретаря ком'ячейки - на "кота в чоботях".

…Потiм вона бiгала, метушилась, збирала жiнок, улаштовувала жiночi зiбрання, де говорили: про аборт, про кохання, про право куховарки (Ленiн сказав).

Кричали:

- Геть сем'ю!

- Хай живе холоста женщина!

А для плодючої женщини казали:

- Хай буде iнтернат, хай будуть спiльнi прачешнi й т. д., й т. iнш.

- …Товаришу Жучок, можна двох любити?

- Це залежить вiд того, як ви знаєте iсторичний матерiалiзм. Я його погано знаю, а тому й "воздержуюсь".

Так от -

- багато я написав би ще про товариша Жучка, i це заняття вельми цiкаве. Та, бачите, зараз пiв на п'яту, i менi треба вже спiшити на партзiбрання, бо там -

- товариш Жучок N 2, а це значить… проте коли ви партiйний, то ви самi знаєте, що це значить.

Вона написала так:

"Товаришу Миколо (це до мене, Микола Хвильовий). Ви, здається, пiслязавтра будете вже в Таращанськiм полку, а я зараз буду в резервнiй кiннотi: там щось махновщина, треба поагiтувати. Може, нiколи не побачимось, так я вас хочу попрохати: не гнiвайтесь на мене за дискусiю. Я знаю, у вас - самолюбство, але в нас - темнота. А поскiльки диктатура наша… Словом, ви мене розумiєте: нам треба за рiк-два-три вирости не на вершок, а на весь сажень. З комунiстичним привiтом. Жучок".

Але вона сьогоднi не поїхала, i ми ще побачимось.

Побачились от де.

Уявiть - порожня школа, полiтвiддiл. По кутках, на столах сплять. Це муралi революцiї. Частина з них поїде в полки, подиви, частина ще буде тут, а потiм теж поїде в полки, в подиви.

Це бурса революцiї.

…Було зоряно, а потiм стало темно - пройшли хмари.

…Побiгла мжичка.

Мжичило, мжичило, i чогось було сумно тодi. Хотiв скорiш заснути.

Але в кутку часто пiдшморгували носом i не давали спати.

- Товаришу, не мiшайте спати!

…Мовчанка.

Мжичка тихо, одноманiтно била у вiкно. Хотiлось, щоб не було мжички й не торохкотiли пiдводи: нагадували важку дорогу на Москву - iти на Москву, на пiвнiч вiд ворожих рейдiв.

- Товаришу, не мiшайте спати.

Мовчанка.

…Ви, мабуть, уже знаєте, що то товариш Жучок пiдшморгувала.

Вона пiдiйшла до мене.

- Ходiмте!

Я здивовано подивився на неї.

…Вийшли на ганок.

Була одна сiра дорога в нiчний степ, i була мжичка.