Іван Білик: Цар і раб

Хрест витягли з ямки, поклали на землю, розчепірили на ньому євнуха, прикрутили руки до перекладини, тоді встромили хрест у ямку, і євнух одразу повиснув, наче рудий сиричний міх, досередини виповнений борошном, одразу зів'яв і знепритомнів, бо кволі жіночі руки не могли витримати його важкого наллятого тіла.

Знову почувся нестрункий дзенькіт, і прокажені пішли далі, в браму, та незабаром повернулися, й коли їхній останній, заповитий хусткою, проминав поміст, Мітрідат усміхнувся до нього нікому не зрозумілим усміхом.

Савмак, певно, теж упізнав брата, бо змарнілий вид його то бліднув, то заливався знітом, то бравсь од вух до чола буряковими плямами. Такої ганьби від Мітрідата він не сподівавсь, бо муки на хресті в жодне порівняння не йшли з муками серця й сумління. Коли вервечка справжніх чи вдаваних жебраків зникла за деревами й надгробками некрополя, Савмак спробував вихопити меч із піхов Діофанта, щоб заколоти себе, та Дорілай з Неоптолемом скрутили йому руки, а новий володар Боспору кивнув їм, аби відпустили, й сказав Савмакові по-скіфському:

— Ти потрібен єси мені в животі, а не в смерті. Ми з твоїм братом Борисом смо стали друзі, й ти єси в тому залогою. Коли спробуєш іще, закую в кайдани й посадовлю до порубу.

Він жодного разу не згадав слова «Рим», але думав про нього ввесь час і ввесь час тайкома косував на сенатора, не знаючи, скільки зрозумів і скільки не втямив старий римлянин з усього, що допіру тут відбулось. І коли євнух на хресті прочнувся й залементував, Мітрідат сказав Публієві Сцеволі:

— Поїдемо, сенаторе? Глянемо, чи раді кумири з моєї гекатомби.

Римлянин вибрався на його колісницю, й вони ще раз проїхали між розіп'ятими, і над шляхом стояв суцільний лемент.

Біля царських виноградників Мітрідат зліз і повів сенатора вздовж непасинкованих і добре витолочених кущів. Сенатор зрозумів се по-своєму й простяг цареві сувій перґамену.

— Що се?

— Купча на сей твій виноградник, басилевсе, — сказав сенатор. — Савмак продав був його мені, щоб викупити на волю одну мою робу… Але я повертаю тобі купчу. Та роба потрібна мені.

— Ти про Елену? — спитав Мітрідат.

Сенатор кивнув головою:

— Смертному помста буває дорожча від золота.

Й довгим некліпним поглядом утупився в очі цареві Мітрідату. Цар його розумів.

Літературно-художнє видання

БІЛИК Іван Іванович

ЦАР І РАБ

Історичний роман

Відповідальна за випуск О. Шевчук.

Обкладинка П. Починка.

Підписано до друку 16.11.06. Формат 84x108 1/ 32. Папір друк. Гарнітура «Times». Друк високий. Умовн.-друк. арк. 22,68. Тираж 15000 (1-й завод 5000). Зам. 6-803.

«А.С.К.», 03057, Київ-57, вул. Петра Нестерова, 3, корп. 1. Свідоцтво Держкомінформу України ДК № 66 від 29.05.2000.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України № 5.03.02–04/15808 від 12.04.05.

ВАТ «Поліграфкнига», 03057, Київ-57, вул. Довженка, 3.

Розділ 1….. 3

Розділ 2….. 13

Розділ 3….. 24

Розділ 4….. 36

Розділ 5….. 47

Розділ 6….. 60

Розділ 7….. 72

Розділ 8….. 85

Розділ 9….. 97

Розділ 10….. 110

Розділ 11….. 126

Розділ 12….. 136

Розділ 13….. 147

Розділ 14….. 159

Розділ 15….. 170

Розділ 16….. 185

Розділ 17….. 200

Розділ 18….. 213

Розділ 19….. 225

Розділ 20….. 244

Розділ 21….. 256

Розділ 22….. 267

Розділ 23….. 286

Розділ 24….. 301

Розділ 25….. 313

Розділ 26….. 326

Розділ 27….. 337

Розділ 28….. 348

Розділ 29….. 360

Розділ 30….. 374

Розділ 31….. 388

Розділ 32….. 400

Розділ 33….. 417