Роман Іваничук - Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської

Новіціят — єзуїтська колегія; новіції — новачки, схоласти, старші учні.

Бий схизматів, бий! ( пол .)

Ну, то що скаже нині пані Абрекова? ( пол .)

3 початку ( лат .).

Цей запис, пам'ятаю, був недатований, та, напевно, він належить до останніх років XVI ст. Друкарські верстати Івана Федорова львівські братчики викупили в лихваря 1585 року. ( Прим, автора .)

Pater noster — отче наш ( лат .).

Редактором.

Через те, що манускрипт втрачений і в хронологічному викладі подій іноді появляються прогалини, автор вряди–годи змушений вдаватися до літературних та історичних джерел. ( Прим, автора .)

Аптекар.

Королівський сповідник.

«Про єдність Божої церкви» ( пол .).

Служник католицького священика.

О божественне польське пиво! ( італ .)

Жебрацьку ( лат .).

Присмирення збунтованого люду.

Бунт.

Проказа в місті. Господь велить тобі закласти колонію прокажених ( лат .).

Незалежність від місцевих владик, підпорядкування патріархові.

Робітник, який відтискає друкований текст.

Бунт у війську.

Mons calvus — Лиса гора ( лат .).

Прокурор.

До речі ( франц .).

Тепер, гарна Льонцю, стоїш під парканом, І кому не ліньки — буде твоїм паном ( пол .).

Треба вважати, що автором манускрипту був таки Лисий Мацько. Стиль літопису зовсім відповідає характерові й обізнаності цього корчмаря, лихваря й продавця братських книг. ( Прим, автора .)

Посвячення.

Духовний чин єзуїтського ордену.

Нижчі чини єзуїтського ордену.

Бий Наливайків, бий схизматів! ( пол .)

Патріарший намісник.

Надалі будемо вважати, що автор манускрипту — Лисий Мацько. Чомусь з цього абзаца наш літописець почав писати по–польськи, тому переклад втрачає староукраїнський мовний колорит. Важко пояснити, чому автор манускрипта так часто переходив з однієї мови на іншу. Правда, в другій половині рукопису польської мови майже не зустрічаємо.

Папська оксамитова шапочка.

До цього місця в манускрипт здебільшого вносилися записи про доходи й видатки власника корчми і лише зрідка фіксувалися інформації про навколишні події, та й то такі, які стосувалися суто його власних інтересів. Вчинок сина наполохав Лисого Мацька, боляче його вразив, але, видно, примусив і задуматися над соціальними питаннями, по–своєму оцінити їх, бо далі автор манускрипту все більше вдається до роздумів. Мабуть, звідси треба починати шукати причини несподіваного вчинку самого Мацька, про що мова буде потім. Думається, що переміни в Мацьковій психології відбулися під впливом і Юрія Рогатинця, який після братського суду шукав контактів з найнижчими прошарками львівського міщанства. ( Прим, автора .)

Чужа поміч часто приносить неміч, чужі поради — зради ( пол .).

Терлецький намовили його потаємно підписати акт унії. 1595 року Рогоза на Брестський собор прибув. Він запевняв Рогатинця, що буде з православними, але не дотримав і, певно, не збирався дотримувати цієї обіцянки. ( Прим, автора .)

Відомо, що Гедеон Балабан одним із перших висловився за унію. Напевно, під впливом Острозького, який пообіцяв йому титул екзарха, він перейшов на бік православних. Порозуміння між єпископом і братчиками під час Брестського собору було позірним і тимчасовим. Справжнє примирення відбулося аж у 1602 році. Балабан пообіцяв тоді не настановляти нікого з рідних на єпископство, а братчики визнали за ним титул екзарха. ( Прим, автора .)

Проповідник.

Тебе, Бога, хвалимо ( лат .).

Собор у Бресті відразу розколовся на православний та уніатський. Іпатій Потій наказав позамикати церкви, тоді православний собор зібрався в кам'яниці Острозького. Головою собору всупереч розпорядженню короля, який заборонив чужинцям брати участь, було обрано представника патріарха Єремії протосингела Никифора. Никифор тричі викликав на собор Рогозу, проте київський митрополит, впокорений Скаргою, Соліковським і Потієм, офіціально проголосив акт унії в церкві святого Миколая. Тоді Никифор позбавив Рогозу, Потія і Терлецького духовного сану. Незабаром на Никифора було сфабриковано звинувачення в шпигунстві на користь Туреччини. Никифора посадили в ратушеву вежу у Варшаві, ту саму, де тоді сидів, чекаючи страти, Наливайко. Помер у марієнбурзькій тюрмі. ( Прим, автора .)