Василь Базів - Хрест - постбіблійний детектив

Здебільшого дитині давали закінчити рідну школу, щоб не позбавляти дитинства й не розлучати з батьками. Але напередодні випускного до села приїздили емісари, як правило, зі спецпідрозділів центрального апарату КГБ й АН СРСР, і забирали самородка в найпрестижніший навчальний заклад країни.

Приміром, світовий розвідувальний, науковий і політичний бомонд був шокований, як росіяни зуміли в мінімальні терміни створити й поставити на конвеєр відому міжконтинентальну ракету «Сатана», створивши не тільки ядерний щит над усім соцтабором від Західного Берліна до Зеленого Клина, а практично найсмертельнішу на планеті загрозу, від якої неможливо було вберегтися на жодному клаптику земної кулі.

А все розпочиналося саме так. У Дніпропетровському університеті створили фізико-технічний факультет, у який кагебістські селекціонери зібрали триста самородків з усього Союзу. Після першого курсу половина їх відсіялася. Але друга половина, тобто півтори сотні ретельно дібраних «світлих голів», студентів з якнайвищими здібностями до технічних наук, і склала винятково плодовите ядро знаменитого конструкторського бюро «Південне», яке створило найгрізнішу на планеті ракету, а також склало кістяк менеджменту заводу «Південмаш», що виготовив цей шедевр людського генія.

Без цього всесоюзного пошуку талантів ракетно-ядерний проект Радянського Союзу практично не мав жодних шансів на успіх. І тоді академік Цукерман був серед головних селекціонерів. Через його руки пройшли сотні цих самородків, на які так багатий генофонд радянських народів. І він мав підстави зі знанням справи стверджувати, що цей галицький самородок – це просто рідкісний діамант, який засяє потужним сяйвом у короні вітчизняної науки.

– Поэтому мы должны соизмерять, кого мы в нем видим – мелкого бунтаря-хулигана или будущее светило мирового масштаба. Извините, товарищ генерал, но ваши устремления ловить здесь врагов, даже среди детей, выглядят уже просто патологическими. Здесь даже сравнивать нельзя – мою и вашу версии ситуации. Поэтому давайте договоримся: мы ищем не бандита, а достояние народа. Если вы не согласны, я буду вынужден обращаться за помощью «туда», наверх. Пусть те, кто над вами и надо мной, рассудят.

Голова Комітету держбезпеки УРСР не чекав від цього зманіженого академіка такого радикалізму, який раптом так зухвало показав йому зуби. Але в кабінеті генералполковника Кушнірука був тільки прямий телефон товариша першого секретаря ЦК КПУ і голови КГБ СРСР, і то ці апарати без диска діяли лише в одному напрямі – зверху вниз. А от в академіка стояв прямий телефон глави СРСР – і в міру необхідності й на свій розсуд він міг підняти трубку, і Микита Сергійович озивався на тому кінці дроту. Такий привілей він дав лише трьом ученим, які створили радянський ракетно-ядерний щит. Більше ніхто не мав такого права. Бо не було нічого важливішого й вагомішого для СРСР і його становища у світі як наддержави, одного з двох геополітичних полюсів планети, як цей проект.

– Ну разве я спорю, Вениамин Абрамович, – заметушився чекіст, який відмінно освоїв рятівну виучку давати задній хід, коли раптом наступав на граблі, що могли луснути по голові. – Он нужен живой и невредимый. Над этой задачей, поставленной перед нами партией, и работаем.

По селектору секретарка з приймальні доповідала, що прийшов Єдлов із терміновою інформацією.

– Пусть войдет. Сейчас мы услышим, товарищ академик, хорошую новость.

Єдлов сподівався, що генерал буде сам. Присутність професора була цілковито зайвою. Адже він мав би не просто доповісти, а порадитись, що робити.

– Давай выкладывай. У нас нет секретов перед академической отечественной наукой. У нас общая цель, – генерал позбавив полковника будь-якого маневру.

Якщо не знаєш, що робити, – роби за інструкцією. Єдлов пам’ятав про цю чекістську заповідь цілодобово. Він згадав інструкцію і зрадів. Вона давала з його пікантної і, здавалось би, скрутної ситуації дуже простий вихід. Що б не сталося у камері тортур, доповідай за інструкцією:

– Товарищ генерал, разрешите доложить. Задержанный по подозрению в содействии бандформированиям гражданин Бальтазар покончил с собой в камере. Путем повешения. За недосмотр начальника караула товарища Шевцова предлагаю наказать лишением очередного отпуска в летний период. Разрешите идти?

– Да-да, идите, работайте, – Кушнірук був талановитий опер, легенду він підхопив на льоту. – И потом распорядитесь передать тело родственникам. Все, как положено. Выскажите сочувствие. Если надо, окажите содействие в проведении захоронения. Сын его занимается антисоветской деятельностью, но он-то фронтовик. Мы должны проявить уважение к участнику Великой Отечественной войны.