Симона Вилар - Лазарит

Слова вирвалися з її вуст іще до того, як вона спромоглася дати лад своїм думкам:

– Назарет! О, як я хотіла б там побувати!

У темних очах Маліка зблиснув веселий вогник.

– Одне ваше слово – і я готовий буду супроводжувати вас до будинку, де жила Маріам та ріс юний Іса.

Серце в Джоанни закалатало. Вона притиснула долоні до скронь. Пальці були крижаними, чоло ж палало. Чи розуміла вона, на що йде? Це вкрай небезпечно… Але ж нині перемир’я: султан дав слово повернути християнам Животворний Хрест, обіцяв своїм емірам викупити заручників з Акри й звільнити полонених християн. Якщо ці умови буде виконано, тоді… Тоді Річард, може, й обдумає пропозицію Саладіна виступити разом із ним проти ворожих до султана нащадків Ну рад-Діна. І емір Малік, який напевно все це знав, навряд чи наважиться взяти її в полон, якщо вона поїде з ним у Назарет. Адже він уже міг це зробити, однак весь цей час був з нею ввічливим та уважним.

Помітивши її вагання, емір мовив:

– Вам нема про що непокоїтися, о зоре мого серця! Я залюбки візьму вас із собою в Назарет, а вже надвечір ви, ціла і неушкоджена, повернетеся в Акру. Присягаюся Магометом, пророком Бога, і Аллахом, Богом пророка!

Наблизившись, він украдливо вів своєї: шлях від Акри до Назарета не такий уже й тривалий, його можна здолати лише за кілька годин, тим паче, на таких конях, як у них. Якщо виїхати вдосвіта, у місті пророка Іси вони будуть, коли сонце сягне зеніту. Там прекрасна пані зможе побачити і відвідати все, про що просить її серце, а він, обтяжений справами, на певний час залишить її, надавши надійну охорону. І не варто ніжній пері тривожитися: ніхто не дізнається, яка вона поважна особа. Потім вони так само швидко поскакають назад і прибудуть в Акру ще до того, як грізний Мелік Рік розпочне шукати сестру.

Але щоб владика назарян нічого не запідозрив, нехай пані Півона скаже всім, що за два дні збирається відвідати монаха-відлюдника, який живе неподалік. Цей старець мешкає серед руїн замку Саффад, тому його так і назвали – Саффадський відлюдник. Він скромно живе, молиться своєму Богові, пасе кіз, харчується коржами, сиром і молоком. Однак слава про нього розходиться далеко. Саффадського відлюдника відвідувала сама Ізабелла Єрусалимська, і цей візит не минув даремно – невдовзі вона понесла дитя.

Найкраще буде, якщо прекрасна Джоанна розповість про Саффадського самітника королеві Беренгарії та переконає її в призначений день вирушити до руїн замку. А там вона, пославшись на першу-ліпшу нагоду, покине дружину Мелік Ріка, а сама вирушить сюди, і вони негайно дістануться до Назарета. Повернувшись, вона знову зустрінеться з Беренгарією, котра, як усі знають, молиться довго, і вони разом повернуться в Акру.

Малік був переконливим, наполегливим, красномовним. І його план видався Джоанні не таким уже й поганим. Але вона не знала, чи погодиться на це. Прощаючись з еміром, Джоанна нічого не пообіцяла, натомість він весь час повторював, що чекатиме й сподіватиметься…

Думка про можливість відвідати Назарет не залищала молоду жінку і наступних два дні.

Коли ж вона розповіла про дивовижного відлюдника королеві, набожна Беренгарія прийняла це близько до серця і попросила в Річарда дозволу побувати в нього. Король не заперечував, та й Півона, яка вже почувалася краще, зголосилася супроводжувати королеву. Вона звеліла осідлати свою чудову сріблясто-бежеву кобилу – і, коли Джоанна виїхала в складі кортежу за мури Акри, саме Іванна Плантагенет гарцювала поруч із королевою на блакитноокій арабці в діадемі поверх рожевої вуалі, а Джоанна де Рінель їхала слідом на своїй незербійській гнідій – у синій сукні та блакитному серпанку, утримуваному на чолі срібним обручем.

Ще було поночі, лише на сході проблискувала смужка зорі. Дами стиха перемовлялися, а Джоанна напружено міркувала. Вона й досі не вирішила остаточно, чи приймати їй люб’язну пропозицію Маліка. Минулі два дні вона шукала зустрічі зі старшим братом, щоб розповісти йому про все й порадитися. Але Вільяма не було в Акрі, і, врешті-решт, Джоанна, помолившись, подумала, що це вищий знак – нікому заборонити їй здійснити ризиковану прощу в Назарет.

Коли фортечні мури зникли за пагорбами, вона повідомила своїм високородним супутницям, що не має наміру їхати разом із ними до самітника. Вона краще просто погуляє околицями.

Тепер Джоанна переймалася тільки одним: вона більше не могла вдавати Іванну Плантагенет. І супроводжували її лише троє вірних саксів – Дроґо і брати-близнюки Катберт та Едвін. Не надто переконливий почет для сестри короля Річарда. Та, коли Джоанна в супроводі своїх супутників виїхала на пагорб зі скелею, Малік щиро зрадів.