Генріх Манн - Літа зрілості короля Генріха IV

«Владу над королевою дає молочній сестрі її красунчик-чоловік, — міркував Анрі.— Інакше навіщо б він їй здався. Сам він не сміє й доторкнутись до неї, а якби спробував зазіхнути на ту, другу, лихо йому: карлиця б його отруїла. Марія Медічі має весь час мліти в своєму дурнуватому захваті, як я й помітив. Кончіні використовують, щоб засліплювати її, на більше він і не здатен, цей марнолюбний жевжик із фальшивим ім'ям. Власне, коли вже ступити на цей хисткий грунт, владу молочній сестрі дає не її красунчик чоловік, а її власна збочена натура. Королева боїться її. Хіба ж я не чую й досі, як тремтів її голос, коли вона згадувала молочну сестру й вимовляла її фальшиве ім'я. Королева — нещасна людина».

Анрі багато розгадав там, при тьмяному світлі, за порожнім келихом, — слушно розгадав чи хибно, про це він дізнається потім. Скінчились його прозріння співчуттям до королеви, бо становище її непевне через оту темну компанію масок, що обплутала її своїми тенетами. Гнів? — ні, гніву Анрі вже не відчуває: недарма ж у нього сива борода й очі, що бачили аж забагато. Одначе темну спілку й непевне становище слід би усунути. От тільки чи вдасться? Треба якось приборкати карлицю.

Бельгард уже гадав, що король забув про нього. Несподівано Анрі нахилив до нього обличчя й заговорив таємниче:

— Бляклий Листе, наші друзі мали рацію: найвідважніший вояк повинен сю ніч переспати з карлицею.

— То вони вихвалялися, величносте, — відказав перший стайничий. — Аж такого відважного серед них нема.

Анрі спробував заговорити суворіше:

— А ти знаєш, що я оце допіру збирався покарати тебе, коли побачив, у яке товариство я попав і як тепер муситиму жити через твоє недбальство?

— Величносте! — благально сказав Бельгард. — Я свідомий своєї провини, хоч остерігати вас було б запізно, та й зовсім марно. У Флоренції я й не бачив тієї молочної сестри, бо вона ховається по альковах і боїться світла.

— Ти брешеш, Бляклий Листе, тобі відомо було, що королева тремтить перед нею. Пані де Немур сьогодні призналась мені в цьому, а ти — ні. На спокуту за всі свої гріхи ти повинен сю ніч переспати з карлицею і приборкати її, ти якраз підхожий чоловік для цього.

Так сказав Анрі, і Бляклий Лист умить розгадав його намір. Він би й схвалив той намір, якби йшлося не про нього самого. Вкрай занепокоєно озирнувся він, шукаючи, як би врятуватись, — і справді, ззаду хтось їх підслухував, а тепер хотів утекти.

— Величносте! — шепнув Бельгард. — Он якийсь цікавий. Це саме той, кого треба, кращого ви не знайдете.

— Агей! — гукнув Анрі в сутінь. — Вийди-но!

Заскочений не квапився виходити. І все ж він був саме той, кого треба, завдяки своїй цікавості, а ще більше тому, що хотів устигнути всюди.

— Бассомп'єр, — сказав Бельгард, — король для здійснення свого наміру, що його ви завдяки доброму слухові вже знаєте, потребує саме такого чоловіка, як ви: молодого, гарного з себе, честолюбного й спритного.

— Ви зрозуміли? — спитав Анрі.

Нещасливець почав проситися:

— Величносте, я з жінками несміливий.

Замість короля відповів Бельгард, найдужче зацікавлений у тому, щоб королівське бажання хтось виконав:

— Можете бути несміливий скільки вам завгодно: темрява на арені вашої пригоди сховає вас від очей красуні. Ви сховаєтесь у тій самій залі, де сьогодні нас приймала королева. Світла там не буде, про це подбають. Молочна сестра врешті-решт вийде з королевиної спальні. А ви тільки прислухайтеся — ви ж до цього звичні.

— Не треба й прислухатися, — докинув сам Анрі.— Перед дверима спальні, в кінці темного переходу, висить завіса. Вгорніться в неї. Як тільки двері відчиняться, підставте ногу, і вона сама впаде вам у обійми.

— Вона ж налякала навіть хороброго Крійона, — заперечила нещасна жертва.

— Ви не несміливий, озвався Бельгард, змінивши Анрі — Ви просто боїтесь. І за страхом забуваєте про незрівнянну честь, що припала вам.

— Я усвідомлюю, яка це честь, і розумію, що не гідний її,— запевнив Бассомп'єр швидко й збуджено. — Адже це дозвіл бути присутнім під дверима при королівській шлюбній ночі.

— Ви любите маленьких жінок? — спитав Анрі.

— Так це ж молочна сестра королеви, — зауважив честолюбець. Видно було, що він гарячково вираховує, чи багато слави можна здобути на всьому цьому.

Анрі, викупаний у запашних есенціях, рушив у шовковому халаті й м'яких капцях до свого шлюбного ложа. Перед ним несли кілька свічників. Позаду йшли ла Варенн та інші дворяни, але очолював процесію герцог де Бельгард.