Володимир Єшкілєв - Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]

— З тих двох сотень чоловіків, котрих я мала у двох світах, ти — найпрудкіший олень. Цікаво, кого ти побачив у своїх мріях: мене чи Нікту?

— А ти — облудлива лисиця, обтяжена невідпокутними провинами перед Богом.

— Он як… — Акробатка дала легкого щигля охлялому змієві й підвелася. — Може, тоді ти святий, чоловіче? Втік з монастиря, вкрав дзеркало, видурював у селян харчі. Тут тобі не Матня, тут все про всіх відомо.

Прочанин знітився і промурмотів:

— Я, безперечно, теж грішник, але йду відмолювати гріхи до Святої Землі.

— Тоді помолися й за мене, Витискуваче, бо в цій вихудлій явності немає Єрусалима.

Анемподест нащось зняв з пояса ніж і перевірив заточку. Узориста сталь була гострішою за лезо німецької алебарди. Сам візерунок мав емалеве поле і золоту насічку у вигляді переплетених драконів.

— Чи сподобилася ти відпущення гріхів перед… переселенням? — спитав прочанин, старанно уникаючи погляду мешканки Опадла.

— То не твоя турбота, Витискуваче, — сказала Сапфіра, її плоть втратила світлоносність й вижовкла. — Твоя турбота — зовсім інше.

— Чому ти називаєш мене Витискувачем?

— Дістанемось Карнавалу, і там тобі все пояснять.

— А ти?

— Нам з тобою ще довго мандрувати шляхами Вузької Явності. Набалакаємося.

— І ти розповіш мені про Нікту?

— Так.

Анемподест перехрестився, спрямував ніж у бік дівчини і промовив:

— Минулого полудня, якраз перед тим, як твої друзі вкрали дзеркало, я мав ехрlісо [105] E x p l i c o (лат.) — темне, незрозуміле. видіння. Якісь Сили промацували мене, і була проголошена carmen infame [106] C a r m e n i n f a m e (лат.) — магічна формула. , що я «не зможу»… Так обрано мене чи не обрано? Ким обрано й ким відкинуто? Чи не диявол, Infalsator, Батько Оман, тебе послав, блудний дух лицедійки Сапфіри, спокушати прочанина і затримувати його на шляху до Єрусалима? Чи не у вітальні Пекла ми тепер перебуваємо? Допоки не даси мені відповідей і я не переконаюся в їхній істинності, нікуди з тобою не піду!

Сапфіра ніби чекала на ці запитання. Вона витягла з-під сорочки амулет і простягнула його прочанинові. Він узяв його обережно, немов отруйного гаспида. На золотому диску з агатових пластин було викладено зображення жука.

Він згадав Братську школу і вчителя латини Яна Августа Лянґеля, який накульгуючи ходив диспуторієм і цитував Верґілія, кумедно гундосячи при кожному «n»: Cassandra non unquam credita Teucris [107] «Кассандра, котрій тевкри не йняли віри…». . Потім він почув рев невидимих опадлійських ґемонів [108] Ґ е м о н и (від латинського «gemo») — ревіти, верещати. Демонічні потвори зі страхітливим голосом. і прокинувся від синтезу протилежних думок.

Над лісом розгорталась небадьора містерія дощового ранку. Сіре світло обережно просотувалось крізь мокрі дерева. Намагаючись не наробити шуму, Анемподест відв’язав себе від дерева й повільно присів на гілці. Все тіло боліло, і здавалося, починається лихоманка. Прочанин тричі проказав Ісусову молитву й знайшов у торбі маленький фіал з лікувальною рідиною. Не встиг він його відкрити, як почув за спиною знайоме кахикання. Він обернувся, витягаючи тесак.

За п’ять кроків від нього стояла вся учорашня шатія-братія. Нікта насмішкувато кривила губи, Кінський Каштан шкірився, а Драбант націлював на Анемподеста мушкетон [109] М у ш к е т о н — мушкет з короткою люфою, предтеча сучасного пістолета. із запаленим ґнотом.

— Кидай залізяку, — наказав Голомозий.

Анемподестові довелося підкоритися. Здоровань у два стрибки підскочив до дерева, і через хвилину прочанин був ретельно зв’язаний власним мотуззям. Каштан тим часом відібрав у нього фіал і недовірливо нюхав його вміст, розтираючи пальцями краплі.

— Здається, це якась горіхова настоянка, — повідомив він приятелям. — Сильний магічний засіб для лікування хвороб, гармонізації вітального магнетизму і підтримання чоловічої сили. Адже відомо, що кожна утаєна до повного місяця недобра думка у ніч повні перетворюється на маленьке чудисько й вибігає у Божий світ. Такі чудиська оселяються переважно на горіхових деревах і змушують горішки кричати від болю якраз у день Відсічення голови святого Іоанна Хрестителя.

— Що будемо з ним робити? — спитав Голомозий.

— Давайте його похолостимо, — запропонував Каштан. — Причандалля у цього недовченого попика напрочуд дійове, я сам учора бачив його здоровезний прутень і тлусті яйка. З цього причандалля я зроблю міцний засіб для любовного ворожіння за рецептом мого покійного брата. Заробимо у Валахії купу талярів, адже попівське сім’я привертає коханців навіть до потворних жінок.