Френсіс Фіцджеральд - Гітара, кості, кастет

Здесь есть возможность читать онлайн «Френсіс Фіцджеральд - Гітара, кості, кастет» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2021, ISBN: 2021, Жанр: foreign_prose, literature_20, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Гітара, кості, кастет: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Гітара, кості, кастет»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) – американський письменник, культова фігура свого часу. В своїх творах він переважно з іронією змальовував портрети сучасників. Герої новел Фіцджеральда часто перебувають у конфлікті несумісних прагнень задля досягнення «американської мрії». Вони емоційно неврівноважені, схильні до марнування життя, але прагнуть до багатства і неперебірливі у засобах його здобування.
У книзі зібрані новели, створені у 1920-х роках. Закінчувалась «епоха джазу», наближалась «велика депресія».

Гітара, кості, кастет — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Гітара, кості, кастет», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Це був його будинок, більше таких не було; у цих скромних стінах він бував неймовірно щасливим. Тут йому показали й навчили доброти, яка стала незмінною супутницею для нього в дорослому житті. Тут він віднайшов таємницю тих кількох простих правил порядності, про які часто говорять, але які рідко наслідують, таємницю, яка в суєті конкурентного протиборства перетворюватиме його на дивака, що заслуговуватиме то на зневагу, то на пошану серед менш витончених колег. Це був його будинок, тому що саме тут була народжена й вигодувана його честь; він пізнав усі негаразди, що випадають на долю бідняків, але не робив нічого, у чому довелося б покаятися.

Утім, сюди його привів інший спогад – більш настирливий ніж інші, особливо нестерпно зростав він зараз через критичну ситуацію. На цьому подвір’ї, на старому ґанку, у кожній зеленій кроні над головою йому все ще бачилися відблиски золотого волосся і яскравих дитячих очей його першого кохання – дівчинки, яка жила в давно вже покинутому будинку, що стояв навпроти. Якщо тут було щось живе, то це її дух.

Раптом він встав і, продираючись через кущі, рушив зарослою доріжкою до будинку. З трави, мало не з-під ніг, з шумом злетів чорний дрізд, і Джексон здригнувся.

Коли він відкривав двері, мостини веранди під ним загрозливо прогнулися. У хатині не чулося ні звуку, лише повільна, мірна пульсація тиші, та варто було ступити всередину, як на гадку спливло слово – невідворотне, мов дихання, і Джексон вимовив його, мовби окликаючи когось в порожньому будинку.

– Еліс, – крикнув він; і ще голосніше: – Еліс!

У кімнаті ліворуч хтось злякано скрикнув. Приголомшений, Джон Джексон застигнув, мов камінь у дверях, переконуючи себе, що крик змалювала його власна уява.

– Еліс, – покликав він невпевнено.

– Хто там?

Цього разу сумніву не було. Голос, переляканий, чужий і водночас знайомий, доносився з колишньої вітальні, а незабаром Джексон розрізнив і боязкі кроки. Відчувши легке тремтіння, він відчинив двері.

Посередині порожньої кімнати стояла жінка з золотисто-рудим волоссям; її яскраві очі дивилися тривожно. Вік її був проміжним: межа проходила між протяжною, безтурботною молодістю й могутнім окликом сорокаріччя, обличчя ж відзначалося тим невизначеним чарівливим дарунком юності, яка ледь-ледь втримується у своїй давній оселі. Трохи розповніла, але все ж струнка, вона з витонченою гідністю спиралася білою рукою на камінну полицю; крізь просвіт фіранок, промінь призахідного сонця грався в її мерехтливому волоссі.

Коли Джон увійшов, великі сірі очі зажмурилися, відтак широко розчахнулися; вона ще раз скрикнула. Опісля трапилося щось неймовірне: якусь мить вони мовчки витріщалися один на одного, рука жінки зіслизнула з каміна, вона похитнулася й одночасно зробила крок до Джексона. І так, мовби то була найприродніша річ на світі, Джон теж ступив їй назустріч, розкрив обійми й поцілував, мов малу дитину.

– Еліс, – хрипко повторив він.

Вона глибоко зітхнула й відсторонилася.

– Я повернувся, – пробурмотів він нетвердим голосом, – а ти сидиш на тому самому місці, де ми зазвичай сиділи удвох, немовби я нікуди не виїжджав.

– Я лиш на хвильку заглянула, – мовила вона, мовби пояснення перетворилися в найважливішу річ на світі. – А зараз, очевидно, я заплачу.

– Не плач.

– Я не втримаюся. Ти ж не думаєш, – вона всміхнулася вологими очима, – не думаєш, що ось такі історії трап… трапляються з людиною щодня?

Охоплений сум’яттям, Джон Джексон підійшов до вікна й відчинив його назустріч вечору.

– Як ти тут сьогодні опинилася? – він обернувся. – Випадково?

– Я приходжу щотижня. Іноді з дітьми, але частіше одна.

– З дітьми? У тебе є діти?

Вона кивнула.

– Я заміжня, вже з незапам’ятних часів.

Вони стояли, втупившись один на одного, потім розсміялися й відвели погляди.

– Я тебе поцілувала.

– Ти шкодуєш про це?

Вона похитала головою.

– А востаннє цілувала тебе біля цієї хвіртки десять тисяч літ тому.

Він простягнув їй руку, вони вийшли та сіли поряд на провалену долівку веранди.

– Ти одружений, – мовила жінка. – Я читала в газетах… вже давно.

Він кивнув.

– Так, був одружений, – невесело підтвердив він. – Моя дружина втекла з любасом, в якого була роками закохана.

– Ой, співчуваю, – і після нової тривалої мовчанки додала: – Вечір – дивовижний, Джоне Джексоне.

– Давно вже я не був такий щасливий.

Конец ознакомительного фрагмента.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Гітара, кості, кастет»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Гітара, кості, кастет» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Скот Фіцджеральд Френсіс
Френсіс Фіцджеральд - Цент на двох
Френсіс Фіцджеральд
Френсіс Скотт Фіцджеральд - Великий Гетсбі. З ілюстраціями
Френсіс Скотт Фіцджеральд
Френсіс Фіцджеральд - Тиха місцина
Френсіс Фіцджеральд
Френсіс Фіцджеральд - До зірок
Френсіс Фіцджеральд
Френсіс Фіцджеральд - Остання красуня Півдня
Френсіс Фіцджеральд
Френсіс Фіцджеральд - Романи
Френсіс Фіцджеральд
Френсіс Скотт Фіцджеральд - Кохання останнього магната
Френсіс Скотт Фіцджеральд
Френсіс Скотт Фіцджеральд - Прекрасні й приречені
Френсіс Скотт Фіцджеральд
Френсіс Скотт Фіцджеральд - Великий Гетсбі = The Great Gatsby
Френсіс Скотт Фіцджеральд
Отзывы о книге «Гітара, кості, кастет»

Обсуждение, отзывы о книге «Гітара, кості, кастет» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x