Джеймс Барри - Пітер Пен

— В певному сенсі, — сказав Смі, — це навіть схоже на визнання.

— Не потрібне мені таке визнання, — роздратовано прогарчав Гак. — Мені потрібен Пітер Пен, який дав тій тварюці скуштувати моєї плоті.

Він сів на величезний гриб, і голос його затремтів.

— Смі, — хрипко промовив він, — цей крокодил міг вже давно мене з’їсти, але, на моє щастя, він проковтнув годинник, який тепер цокає — цок-цок — у нього в животі, і тому, перш ніж він натрапить на мене, я чую цокання і ховаюся.

Гак засміявся, але сміх його був нещирий.

— Настане день, — сказав Смі, — коли годинник зупиниться, і тоді крокодил схрумає Вас.

Гак облизав пересохлі губи.

— Так, — сказав він, — цього я і боюся.

Сидячи на грибі, він відчув під собою незрозуміле тепло.

“Смі, — сказав він, — та тут гаряче!” І підскочив з місця: “Прокляття, хай йому грець, я горю!”

Вони уважно пригледілися до гриба: той гриб був такий здоровенний, що важко собі уявити — ніхто ніколи такого не бачив. Вони спробували зірвати його, і він піддався без труду, бо нічим не тримався землі.

На превеликий подив, з землі повалив дим. Пірати перезирнулися.

— Комин! — вигукнули вони в один голос.

Так, справді, вони знайшли комин підземної оселі. Хлопчаки мали звичай затуляти його грибом, коли поблизу снували вороги.

Але з комина виходив не тільки дим — звідти ще й долинали дитячі голоси. Хлопчаки так безпечно почувалися у своєму підземному сховку, що могли собі безтурботно балакати. Пірати трохи постояли, понуро дослухаючись, і поставили гриб на місце. Потім роззирнулися довкола і помітили сім дуплавих дерев.

— Ви чули — ті малі казали, що Пітера Пена немає вдома? — прошепотів Смі, нервово потираючи Джонні-Штопора.

Гак кивнув. Він довго стояв нерухомо, заглиблений у роздуми, і нарешті моторошна посмішка блимнула на його лиці. Смі тільки того й чекав.

— Розкрийте свій план, капітане, — нетерпляче вигукнув він.

— Вертаємось на корабель, — повільно процідив крізь зуби Гак, — і приготуємо великий масний торт, багатоповерховий, з кремом, зверху посипаний зеленою цукровою пудрою. Там, унизу, має бути лише одна кімната, бо тут є тільки один комин. Цим дурним кротам навіть не вистачило розуму здогадатись, що їм зовсім не потрібен окремий вхід для кожного. Зразу видно, що вони ростуть без мам. Ми поставимо торт на березі в Затоці Русалок. Ці хлопці весь час плавають там і бавляться з русалками. Вони знайдуть торт і тут же зжеруть його весь, бо у них немає мами, яка сказала б їм, як небезпечно їсти багато масного торта з кремом.

Гак вибухнув сміхом, і тепер його сміх був не фальшивий, а цілком щирий.

— Так-так, вони помруть.

Смі слухав і аж роззявив рота від захвату.

— Це — найпідступніший, найсимпатичніший план, який я тільки чув! — вигукнув він, і обидва пірати на радощах почали пританцьовувати і наспівувати:

Вони почали наступний куплет, але вже не встигли доспівали його, бо вторгся інший звук і вгамував їх. Спочатку це був такий тихесенький звук, що навіть листочок міг впасти і заглушити його, але чим більше він зближувався, тим виразніше звучав:

Гак затремтів, зупинився, і одна нога його зависла в повітрі.

— Крокодил! — видихнув Гак і чимдуж чкурнув геть, а за ним і його боцман.

І справді, це був крокодил. Він проминув індіанців, які зараз ішли слідами решти піратів. Крокодил повз слідом за Гаком.

Хлопчики знову вийшли під відкрите небо; але жахливі нічні пригоди на цьому не скінчилися: раптом звідкись примчав захеканий Чубчик, а за ним — зграя вовків.

Вовки бігли, висолопивши язики, і страшно гарчали.

— Рятуйте, рятуйте! — верещав Чубчик, падаючи на землю.

— Але як, що робити?

І найвища похвала для Пітера — що в той страш-ний момент їхні думки звернулися до нього.

— А що зробив би Пітер? — вигукнули вони всі разом.

І в один голос прокричали:

— Пітер би подивився на них крізь ноги!

І негайно:

— Зробімо те, що зробив би Пітер.

Це, мабуть, найефективніший спосіб приборкання вовків, і хлопчаки, всі як один, нагнулися і подивилися на вовків крізь ноги. Наступна мить здалася їм довгою, але перемога була близько, бо, як тільки хлопці почали наступати на вовків таким жахливим способом — назадгузь, хижаки відразу підібгали хвости і втекли.