Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Доти здавалося, що пошесть не зачепила траву, тож корови спокійно собі паслися на лузі біля дому, але під кінець травня молоко теж почало псуватися. Наум перегнав корів на височини, і, здається, проблема вирішилася. Невдовзі після цього стали надто помітними зміни у траві та листі. Вся зелень сіріла і робилася навдивовижу крихкою. Тепер ту місцину навідував хіба лише Еммі, але і його візити траплялися все рідше. Коли школа закрилася на канікули, Ґарднери, фактично, виявилися відрізаними від світу, а нерідко навіть просили Еммі владнати у місті їхні справи. І фізичний і психічний стан родини стрімко погіршувався, тож ніхто особливо не здивувався, коли околицею почали ширитися чутки про божевілля пані Ґарднер.

Це трапилося в червні, десь через рік після падіння метеорита, бідолашна жінка почала кричати про щось у повітрі, щось, чого вона не спроможна описати. У своїх мареннях вона не вимовляла жодного іменника, самі лише займенники з дієсловами. Щось рухалось, мінилось, переливалось, і вуха вловлювали імпульси, що не були звуками. Щось забрали — її спустошили — в ній є щось, чого не мало б бути — комусь треба це прогнати — вночі немає спокою — стіни та вікна мінялися місцями. Наум не помістив її у психіатричну клініку штату, а дозволив їй вільно блукати будинком, поки вона не шкодила собі чи іншим. Він нічого не робив навіть тоді, коли відбулися зміни в її зовнішності. Але коли хлопці стали її боятися, а Тадей мало не втратив свідомості, коли вона почала корчити йому гримаси, Наум таки замкнув її на горищі. До липня вона перестала говорити і пересувалася лише навкарачки, а під кінець місяця Наумові здавалося, що вона трохи світиться у темряві, як це раніше сталося з рослинами.

Незадовго перед цим з обійстя повтікали всі коні. Їх щось розтривожило посеред ночі, і вони страшенно іржали та били копитами. Здавалося, ніщо не могло їх втихомирити, а коли Наум відчинив стайню, вони кинулися звідти, наче перелякані олені. Цілий тиждень знадобився, щоб розшукати всіх чотирьох коней, а коли їх знайшли, вони виявилися некерованими і від них вже не було жодної користі. Щось потьмарило розум тварин, тож з милосердя їх мусили пристрелити. Наум позичив в Еммі коня для сінокосу, але той уперто відмовлявся наближатися до стодоли. Він сахався, дибився, іржав, тож, зрештою, його довелося залишити на подвір’ї, поки чоловіки розвантажували важенний віз із сіном і скиртували його. А зелень усе сіріла і осипалася. Навіть квіти, які допіру розцвіли настільки дивними кольорами, тепер посіріли, а плоди тьмяніли, зсихалися і втрачали смак. Айстри і золотушник розпустилися сірим і спотвореним квітом, а троянди, цинії та рожі виглядали так потворно, що їх позрізав Зіна [161] Уся родина Ґарднерів носить імена апостолів та пророків. Зіна — один із апостолів від сімдесяти. , найстарший Наумів хлопець. До того часу дивні роздуті комахи пощезли, навіть бджоли залишили вулики і полетіли в ліси.

До вересня вся зелень стала осипатися сірою пилюкою, а Наум почав боятися, що дерева загинуть, перш ніж отрута вимиється з ґрунту. На той час його дружина геть втратила глузд і постійно кричала голосом, від якого кров холонула в жилах, тож вони з хлопцями постійно перебували в стані нервової напруги. Тепер уже вони самі цуралися людей, а коли в школі знову почалися заняття, хлопці до неї не пішли. Але саме Еммі, один із тих небагатьох, хто їх усе ще навідував у ті часи, першим збагнув, що вода в криниці більше непридатна для пиття. Щось недобре було в її смаку, хоча вона не була ані затхлою, ані засолоною, тож Еммі й порадив другові хоча б тимчасово викопати ще одну криницю вище схилом, поки не очиститься ґрунт. Наум пропустив його застереження повз вуха, бо на той час уже встиг звикнути до всіх неприємних дивовиж. Один за одним минали порожні дні, а вони з хлопцями споживали отруєні харчі і так само звично пили ту воду і їли огидні, погано зготовані страви та механічно виконували свою тяжку монотонну роботу. Усіх їх охопила якась тупа байдужість, немов вони увесь час перебували за межами відомих площин реальності, наполовину занурені в інший світ, рухаючись до вже визначеного фатуму.

Зазирнувши до криниці, у вересні збожеволів Тадей. Він пішов з відром по воду, а повернувся вже без нього — він кричав і розмахував руками, іноді зриваючись на безглузде белькотіння чи шепіт про «ворухкі барви там унизу». Вже двоє з родини злягли, але Наум ще якось тримався. З тиждень він дозволяв хлопчині вештатися околицями, аж поки в того почали заплітатися ноги і він став травмуватися, після чого Наум і його замкнув у кімнаті на горищі, що була навпроти тієї, де утримувалась його матір. Було жахливо слухати, як вони кричать одне до одного через замкнені двері, особливо маленькому Мервіну, якому здавалося, що вони розмовляють якоюсь жахливою неземною мовою. У Мервіна розвинулася страшенно хвороблива уява, а тепер, коли батько замкнув брата, що був йому кращим товаришем в іграх, його енергія не знаходила виходу.