Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Ці створіння прийшли з іншої планети; вони здатні існувати в міжзоряному просторі та літати в ньому на незграбних, але потужних крилах, що можуть долати спротив етеру, на Землі від них мало користі. Я готовий розповісти Вам про це пізніше, якщо тільки Ви не вважатимете мене божевільним. Вони прибули сюди видобувати метали з копалень, облаштованих глибоко під землею, і мені здається, що я знаю, звідки вони з’явились. Вони не завдадуть нам шкоди, якщо дати їм спокій, але ніхто не скаже, що станеться, якщо ми будемо виявляти до них надмірну цікавість. Певна річ, ціла армія зможе розгромити їхню видобувну колонію, цього вони бояться. Але якщо так станеться, то «звідти» прибуде ще більша їх кількість, навіть важко уявити скільки. Вони без надмірних зусиль могли б завоювати Землю, але дотепер не зробили цього, бо не мають такої потреби, і воліли б залишити все як є і уникнути зайвого клопоту.

Я гадаю, вони спробують позбутися мене, бо мені стало відомо забагато. В лісі біля Круглого Пагорба, що розташований на схід від мене, я знайшов великий чорний камінь з невідомими напівстертими ієрогліфами, а коли приніс його додому, все змінилося. Якщо вони вирішать, що я знаю занадто багато, то або вб’ють мене або заберуть мене із Землі туди, звідкіля прибули самі. Вони й раніше викрадали людей, щоб знати, чим живе людство.

І тут я наближаюся до другої мети мого звернення до Вас, а саме — хочу переконати Вас зробити все можливе, аби покласти край нинішній дискусії з цього питання і не дозволити поширювати цю інформацію серед широкого загалу. Людей не можна підпускати близько до цих пагорбів, а задля цього не слід ще більше розпалювати їхню цікавість. Закликаю небеса у свідки — і без цього вже маємо чимало клопоту через усіх тих посередників та агентів з продажу нерухомості, які заповнили Вермонт разом із численними відпочивальниками і шукають дикі місця на схилах пагорбів, де можна було б поставити дешевенькі дачні будиночки.

Я буду радий продовжувати листуватися з Вами і, якщо тільки забажаєте, спробую переслати потягом фонографічний запис разом із чорним каменем (він такий стертий, що на фотографічному знімку важко щось розгледіти). Я пишу «спробую», тому що ці істоти цілком здатні чинити перешкоди. Є тут один понурий і потайливий чолов’яга на ймення Браун, який мешкає на фермі неподалік нашого селища, припускаю, що він їхній шпигун. Вони потроху намагатимуться відрізати мене від цього світу, бо я забагато про них знаю.

У них є вражаючі способи дізнатися, чим я займаюсь. Можливо, мій лист навіть не дійде до Вас. Гадаю, якщо моє становище погіршиться, мені зрештою доведеться залишити цю частину країни і перебратися до сина в Сан-Дієго, Каліфорнія, хоча мені буде нелегко покидати місце, де я народився і де жили шість поколінь моїх предків. А ще я навряд чи зважуся продати цей будинок будь-кому зараз, коли ці істоти вже накинули на нього оком. Схоже, вони намагатимуться знову заволодіти чорним каменем і знищити запис фонографа, але, якщо тільки зможу, я не дозволю їм цього зробити. Мої великі сторожові пси відлякують їх, позаяк їх тут небагато і вони не дуже спритно пересуваються. Як я зазначав раніше, їхні крила не дуже придатні для нетривалих перельотів над землею. Я зараз впритул наблизився до розшифрування написів на камені — це справжнє жахіття, — і Ви з Вашим знанням фольклору могли б суттєво допомогти мені відновити ті ланки, яких бракує. Я не маю сумніву, що Ви знаєте страхітливі міфи про часи, які передували появі людей на землі, — цикли про Йоґ-Сотота [31] Той, хто зачаївся на Порозі — охоронець воріт між світами, існує в усіх часах та в усьому просторі. і Ктулху [32] Один з Великих Древніх, спить у підводному місті Р’льєх. Див. т. ІІ цього зібрання творів, «Поклик Ктулху». , — на них є посилання в Некрономіконі [33] Вигадана Лавкрафтом книга, вмістилище давніх таємниць. Див. т. ІІ цього зібрання творів, «Історія Некрономікону». . Свого часу я ознайомився з одним із примірників і чув, що під замком у бібліотеці Вашого коледжу є ще один.

Насамкінець, пане Вілмарте, дозвольте висловити упевненість, що ми з Вами могли б бути корисними один одному. Я не хотів би наражати Вас на ризик, а тому мушу застерегти Вас, що зберігати камінь та запис фонографа небезпечно; але мені здається, що заради нових знань Ви вважатимете будь-який ризик виправданим. Я вирушу до Ньюфейна або Бреттлборо, щоб вислати Вам те, що Ви забажаєте, бо я більше довіряю тамтешнім поштовим відділенням. Мушу сказати, що живу нині сам і не маю змоги тримати слуг. Вони не хочуть залишатися в мене, тому що по ночах ці істоти намагаються наблизитися до мого будинку, через що собаки постійно здіймають гавкіт. Добре, що все почалося вже по смерті моєї дружини, інакше вона б від цього збожеволіла.