Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Роззявлене провалля віконця підвалу в затиллі храму виявилося саме тим, що він і шукав. Зазирнувши туди, Блейк побачив заплетений павутинням і запилений підвал, тьмяно освітлений слабкими променями призахідного сонця. На очі потрапляв усілякий мотлох, старі діжки, понівечені коробки і різноманітні меблі; усе всередині вкривав товстий шар пилу, пом’якшуючи обриси речей. Іржаві рештки опалювального котла свідчили, що спорудою користувалися і підтримували її у належному стані принаймні до середини вікторіанської доби.

Блейк діяв майже не думаючи — проліз у віконце і зіскочив на бетонну підлогу, встелену килимом пилюки і якимись уламками. Склепінчаста зала виявилася доволі просторою, внутрішніх переділок не мала, а в дальньому кутку праворуч, де купчилися темні тіні, Роберт розгледів вузький чорний прохід під аркою, що цілком міг вести до сходів нагору. Щось гнітило його всередині цієї велетенської примарної будівлі, однак він переборов острах і почав обережно роззиратися. У запиленій купі ветхого непотребу він знайшов іще цілу діжку і підкотив ближче до вікна, забезпечивши собі шлях до відступу. Потім, набравшись сміливості, перетнув засноване павутинням просторе приміщення і наблизився до арки. Задихаючись від пилу і відчуваючи на обличчі бридкий дотик павутини, почав підніматися щербатими кам’яними східцями нагору, де на нього чекала пітьма. Ліхтаря Блейк не мав і йшов, намацуючи дорогу руками. Коли сходи різко повернули, Блейк наткнувся на зачинені двері і, понишпоривши пальцями, натрапив на давню клямку. Двері прочинилися всередину, за ними він побачив тьмяно освітлений коридор, обшитий поточеними шашелем панелями.

Піднявшись на перший поверх, Блейк швиденько його оглянув. Усі внутрішні двері не були замкнені, тож він вільно переходив з однієї зали до іншої. Колосальний неф справляв ледь не жахне враження через вікову пилюку, що густим шаром укрила лави для вірян, вівтар, кафедру, орган, а ще через велетенські тенета павутини, які оповили стрілчасті арки галереї і ряди готичних колон. І на усьому цьому німотному запустінні, пробиваючись крізь потемнілі вітражі величезних вікон апсиди, вигравали таємничі й жаскі промені вечірнього сонця.

Кіптява таким товстим шаром вкривала вітражі, що Блейк насилу розбирав, що на них зображено, проте побачене йому вкрай не сподобалося. Зображення були цілком традиційними, і Робертові знання прихованих символів змогли чимало розповісти про сенс деяких сюжетів. Вираз облич у святих був зовсім далеким від канонічного, а на одному вікні, схоже, зобразили темну безодню, помережену спіралями дивного світла. Відвернувшись від вітражів, Блейк помітив, що затканий павутинням хрест над вівтарем був не зовсім звичайним і нагадував давній анкх [181] Відомий також як єгипетський хрест — т-подібна фігура із кільцем угорі, символ життя і безсмертя. — crux ansata легендарного Давнього Єгипту.

У ризниці [182] Місце у вівтарі або окреме приміщення в християнських храмах для зберігання ритуального вбрання священнослужителів (риз) і церковного начиння. , поруч з апсидою [183] У християнських храмах, як правило, орієнтований на схід алтарний виступ. , Блейк зауважив потрухлий письмовий стіл і високі, під саму стелю, полиці з поточеними шашелем, спорохнявілими книгами. Тут його вперше охопив справжній жах, бо назви книг красномовно промовляли самі за себе. То були заборонені, темні праці, про які більшість людей при здоровому глузді навіть і не чула, а якщо й чула, то лишень у вигляді уривчастих, вимовлених пошепки фраз; страхітливі зібрання давніх таємниць і формул, які плин часу доніс із доби юності людства, і з тих прадавніх билинних днів, коли на землі ще не було людини. Блейк і сам читав такі твори: латинський виклад жахливого Некрономікона, лиховісну Liber Ivonis [184] Вона ж — книга Ейбона. , одіозні Культи вампірів графа д’Ерлета, Невимовні культи фон Юнтца і диявольські De Vermis Mysteriis старого Людвіґа Пріна. Але були і книги, про які він знав лише з чиїхось слів або взагалі не чув — Пнакотикські рукописи, Книга Дзяна [185] Імовірно, давній тибетський манускрипт, що ліг в основу «Таємної доктрини» Блаватської. , а також напівзотлілий фоліант, списаний геть незрозумілими знаками, хоча траплялися у ньому і символи та діаграми, які міг би з трепетом упізнати будь-який адепт окультних наук. Тепер Блейк переконався, що місцеві перекази і чутки не обманювали. Це місце колись було обителлю зла — давнішого за рід людський і безмежнішого за відомий Всесвіт.