Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Едвард познайомився з Оснатою на збіговиську «інтелігенції» у якійсь студентській компанії і коли прийшов до мене наступного дня, не міг говорити ні про що інше. Він вважав її надзвичайно ерудованою, з різнобічними інтересами — і це найбільше привернуло його увагу, та ще й на додачу його полонила врода дівчини. Я ж на ту пору ще жодного разу не бачив цієї молодої особи і не міг достеменно пригадати відгуків про неї, хоча і знав, хто вона. Можна було лише пошкодувати, що Дербі так нею захопився, однак я не сказав жодного слова, аби вгамувати його запал, адже заперечення тільки розпалюють сліпе кохання. За словами Дербі, він ще нічого не розповідав батькові про Оснату.

Наступними тижнями молодий Дербі тільки й говорив, що про Оснату. Довколишні спостерегли в Едварді ознаки спізнілої пристрасті, хоча всі й погоджувалися, що виглядає він молодшим за свої роки і цілком гідний ролі супутника його дивовижної богині. Він був хіба трохи повнуватий, зморшок на обличчі майже не видно — схильність до ледарювання і сидячого способу життя не надто вплинула на вигляд Едварда. У Оснати, навпаки, в куточках очей з’явилися дочасні зморшки — ознака напруження сильної волі.

Коли якось Едвард зайшов до мене зі своєю дівчиною, одразу стало помітно — почуття були взаємними. Вона не зводила з нього майже хижого погляду, і я зрозумів, що їхні стосунки далекі від платонічних. Невдовзі після цього до мене навідався старий містер Дербі, якого я завжди любив і поважав. До нього дійшли чутки про синові захоплення, і він випитав у «хлопчика» правду. Едвард мав намір одружитися з Оснатою і почав придивлятися до будинків у передмісті. Знаючи про мій великий вплив на сина, батько поцікавився, чи не міг би я якимось чином розладнати ці згубні стосунки, але я визнав свою безпорадність — цього разу річ була не у слабкій волі Едварда, а в сильній волі жінки. Вічна дитина перенесла свою залежність від батька на нову і сильнішу особу, тож лишалося тільки змиритись.

Весілля відбулося через місяць — на бажання молодої, їх поєднав шлюбом мировий суддя. Прислухавшись до моєї поради, містер Дербі не перешкоджав одруженню і разом зі мною, моєю дружиною і сином брав участь у короткій церемонії. Серед інших запрошених були безтурботні молоді студенти з коледжу. Осната купила старий заміський будинок Кроніншилдів у самому кінці Гай-стріт, де молодята вирішили оселитися після короткої поїздки до Інсмута, звідки мали перевезти на нове місце трьох служників, дещо з книжок і домашнє начиння. Рішення Оснати оселитися назавжди в Аркгемі замість повернутися до батьківського дому було продиктоване не так інтересами Едварда і його батька, як її бажанням бути ближче до коледжу, його бібліотеки і зграї «розумників».

Коли Едвард навідав мене після медового місяця, мені здалося, що він трохи змінився. Осната переконала його зголити ріденькі вусики, але річ була не лише в тому. Він здавався спокійнішим і задумливим, а його звичайна дитяча вередлива неслухняність поступилася місцем виразу мало не справжньої печалі. Я не міг отак одразу зрозуміти, чи подобається мені ця переміна. Звичайно ж, він тепер більшою мірою, ніж раніше, виглядав нормальним дорослим чоловіком. Можливо, одруження пішло йому на користь — могла ж зміна особи, від якої він залежав, підштовхнути до позбавлення від залежності і зрештою привести його до відповідальної самостійності? Він прийшов один, оскільки Осната була дуже заклопотана: вона привезла величезну кількість книг і всякого приладдя з Інсмута (Дербі здригнувся, вимовляючи цю назву) і завершувала облаштування маєтку Кроніншилдів.

Її дім у тому містечку виявився доволі неприємним, але за допомогою деяких приладів у ньому він навчився досить цікавим речам і зараз під наставництвом Оснати швидко оволодівав езотеричними знаннями. Деякі експерименти, які вона запропонувала провести, виявилися досить сміливими та радикальними — щоправда, він не наважувався про них розповідати. Втім, він цілком довіряв її здібностям і намірам. Троє слуг були вельми дивними — старезне подружжя, яке усе життя прожило зі старим Ефраїмом і розказувало про нього та покійну матір Оснати якісь чудернацькі речі, і смаглява дівчина зі спотвореним обличчям — від неї, здавалося, постійно тхнуло рибою.

Упродовж двох наступних років я бачився з Дербі дедалі рідше. Чи не півмісяця минало, коли я вечорами не чув звичних трьох та двох ударів у двері, а коли він усе ж приходив — або я навідувався до нього, що траплялося ще рідше — мій приятель не був налаштований вести мову про важливі справи. Він намагався не зачіпати окультних студій, про які детально колись розповідав, і уникав розмов про свою дружину. Вона дуже постарішала від дня їхнього весілля — що видавалося дивним — і виглядала старшою за нього. Її обличчя мало відбиток зосередженої рішучості — я раніше не бачив нічого подібного, і вся вона, як мені здалося, набула рис якоїсь неочевидної та незрозумілої осоружності. Не тільки я, моя дружина та син теж це помітили, і ми з часом припинили її запрошувати, за що вона, як одного разу зізнався Едвард з притаманною йому хлопчачою безтактністю, була нам безмежно вдячна. Іноді подружжя Дербі вирушало у тривалі подорожі — переважно до Європи, хоча Едвард часом натякав на інші, менш відомі місця.