Астрід Ліндгрен - Расмус-волоцюга

Здесь есть возможность читать онлайн «Астрід Ліндгрен - Расмус-волоцюга» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1990, ISBN: 1990, Издательство: Веселка, Жанр: Детская проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Расмус-волоцюга: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Расмус-волоцюга»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Повість відомої шведської письменниці Астрід Ліндґрен — надзвичайно зворушлива історія про хлопчика, котрий понад усе хотів мати родину і родинний затишок, він тікає з притулку й вирушає на пошуки щастя. Чимало чекає на нього пригод — приємних і не дуже. Та коли серце відкрите й щире, коли маєш вірного друга, можна перебороти всілякі труднощі й виплутатися з різних халеп.

Расмус-волоцюга — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Расмус-волоцюга», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Аби ти тільки не навідався сюди сам ще до суботи, — невдоволено мовив Ліандер.

Лів розсердився:

— Ти мені не довіряєш?

Ліандер засміявся сухуватим сміхом:

— Ти мені не довіряєш, сказала лисиця й відкусила курці голову. Чого ж, я так само тобі довіряю, як ти мені.

Расмус стискав Оскара за плече. Він уже не міг далі терпіти цей жах і напруження. Страшно, що були люди, які бажали іншим смерті, і страшно, що ці жорстокі грабіжники були так близько, за кілька метрів від них. Расмус хотів би опинитися далеко звідси, але частка його єства хотіла залишитись тут і поглянути, що станеться, частка його єства просто-таки палала шаленою жадобою пригод. Він натужив слух і почув, що грабіжники знов примостили дошки на місце, отже, сховали гроші. Але постривайте, хай-но ви лишень підете звідси!

— Може, ходімо вже, — мовив Ліандер.

— Ходімо, — відповів Лів.

Расмус полегшено відітхнув. Коли це раптом Лів сказав щось жахливе:

— Я тільки гляну, чи не знайду своєї люльки, яку забув минулого разу. Мені здається, що я поклав її на вікно всередині.

«Всередині» могло означати тільки одне: в кімнаті, де в кутку зіщулились Оскар із Расмусом. Расмус присунувся якнайближче до Оскара. Йому аж у голові паморочилося зі страху. Він відчував, як в Оскара напружилися м’язи рук і як той приготувався до бійки…

Та грабіжники мали пістолети… Оце вже, мабуть, прийшла їхня остання година!

До кімнати наблизилися швидкі кроки, двері відчинились, і по підлозі застрибало світло кишенькового ліхтарика. А посеред кімнати стояли Расмусові меблі! Але пучок світла швидко ковзнув по скриньці з-під цукру, грабіжник, видно, не побачив у ній нічого особливого. Він не крикнув з несподіванки, не здивувався. Та зараз крикне й здивується, коли помітить Оскара й Расмуса! Вони принишкли в кутку й чекали. М’язи на руках в Оскара ще дужче напружились. Та раптом…

— Ось твоя люлька, — почули вони Ліандерів голос із кухні. — Лежить на підвіконні.

Лів швидко обернувся. Небезпечний пучок світла згас, і грабіжник зник у дверях, так і не помітивши, що в кутку хтось лежить. Це було просто диво, бо ж навіть у найтемнішому кутку не залягала густа пітьма. Але той, хто шукав маленької люльки, мабуть, не помітив великих волоцюг.

— Ото сліпаки! — сказав Расмус, коли грабіжники пішли. Тепер, як вони зникли у вітряній ночі, він знов здобувся на слово.

— Ходімо, — мовив Оскар і витяг кишенькового ліхтарика. — Ходімо глянем на той чудовий сховок, його легко знайти. О господи, яке це буде цікаве видовище!

Вони кинулись до кухні. Расмус не тямився з хвилювання — він уявляв, що зараз побачить величезний скарб, цілу купу монет по п’ять ере.

Оскарів ліхтарик ковзав по голих дошках. Він оглядав кожну з них і пробував ногою, як вона прибита.

— Ось тут!

Нетерплячими руками він відсунув біля печі одну дошку, другу… Потім посвітив ліхтариком. Під ними була чотирикутна заглибина, а в ній — великий пакунок, загорнений У церату. Вони розгорнули її кінці.

— О! — вигукнув Расмус.

У цераті лежали одна повз одну барвисті пачки банкнот по сто і по тисячі крон, уся сума, яку мали виплатити робітникам на фабриці в Санде. В пачках не було жодного п’ятака, але Расмус бачив по зляканих Оскарових очах, що це також гроші.

— Невже на світі є стільки грошей? — мовив Оскар. — Я б не повірив, якби не побачив.

Намисто теж тут лежало — золотий ланцюжок, на який були нанизані великі зелені камінці. Це було найкраще з усього, що Расмус бачив у житті, але ж він не так багато й бачив. Він задоволено зітхнув:

— Подумати тільки, тепер пані Гедберг отримає назад своє намисто! Якщо вона жива…

Оскар перепустив намисто крізь пальці.

— Сподіваюся, що жива. Я ще маю надію заспівати їй пісню «Своя криничка в кожнім лісі». І вона дасть мені п’ятдесят ере.

— Завтра, — мовив Расмус, сяючи з радості, — завтра ми підемо до ленсмана з грішми й до пані Гедберг з намистом.

Оскар похитав головою.

— О ні, не підемо. Все треба робити хитро, сказала стара, витягаючи колючку пальцями ноги.

— То що ж нам робити? — спитав Расмус.

— Я більше не потикну носа в те осине гніздо з брехливими служницями, з гамором і метушнею, з дурними запитаннями: «Що ви робили в четвер?» Ні, ми все це переховаємо в інше місце, а ленсманові напишемо листа — «Будь ласка, заберіть гроші, а то пропадуть». А самі підемо собі далі, нехай ленсман без нас доводить справу до кінця, йому за це платять. Я не маю наміру бути йому за помічника.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Расмус-волоцюга»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Расмус-волоцюга» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Расмус-волоцюга»

Обсуждение, отзывы о книге «Расмус-волоцюга» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x