Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

— Поняття не маю, що купити, а в таку шкатулку вона точно собі щось складатиме, — пояснив він друзям.

— Наприклад, плітки, — захихотіла Каміла.

Подарунки вони вибрали крутезні. Саме так висловився Войтек, забігши ввечері до Каміли. До крамниць із ними не пішов, не хотів зачіпатися з Алексом. Мацек і Малгося були не проти, та Алекс… А раптом почав би присікуватися, кепкувати, що Войтек і Каміла — то солодка парочка. А це ж бо неправда! Під час жеребкування Войтек витягнув Алекса й зайшов до Каміли порадитися, чи гарний купив подарунок. Йому хотілося, щоб у класі його прийняли. Адже він був з ними вже третій місяць і весь час почувався аутсайдером. Про те, що він витягнув Алекса, знала тільки Каміла. Подарунок був класний! Стара версія однієї з перших комп’ютерних ігор.

— Щось близько двадцяти злотих у «Медіа-маркеті», — пояснив Войтек, коли Каміла уважно роздивлялася коробочку із «Поселенцями».

— Ну, тоді ти вклався в кошти, — сказала Каміла й хотіла щось додати, але задзеленчав телефон.

Дзвонила Єва, яка хотіла повідомити, що Каська лежить у лікарні. Ось чому її понад тиждень не було в школі.

— П’яний водій наїхав на неї на переході, — розповідала Єва. — Їй уже зробили кілька операцій. Учора Каська опритомніла, тому батьки лише нині мені подзвонили. Кажуть, що за тиждень її можна буде провідати.

— Удома?

— Ти що! У лікарні! Її випишуть лише перед святами, та й то вилами по воді писано…

Після Євиного дзвінка розмова з Войтеком не клеїлася. Каміла вибачилася й зателефонувала до Малгосі.

— Ти вже знаєш?

— Про Каську?

— Отже, знаєш…

— Так. Ти ж розумієш, що Євка встигла півкласу обдзвонити, — дівчата помовчали, а тоді Малгося озвалася. — Я оце думаю, чи ти купила відповідний подарунок. Кажуть, їй робили операцію на черепі. Мабуть, і волосся поголили?

— Та мені теж здається, що подарунок не дуже… — погодилася Каміла й додала: — Тоді я докуплю щось.

— Наприклад, книжку, — порадила Малгося.

— Каська й книжка — це як Білий Міхал і дівчата, — Каміла не уявляла собі, щоб однокласниця могла захоплено читати.

— Знаєш… — тихенько мовила Малгося, — у лікарні люди іноді змінюються. Якщо доведеться довго там лежати, то скільки можна дивитися у вікно чи в телек?

— Гадаєш, у неї там є телевізор?

— Та отож, може й не бути. Так що книжка — це гарна ідея.

Наступного дня весь клас довідався про нещасний випадок із Каською.

— Я не хотіла вам про це розповідати, — пояснювала пані Чайка на виховній годині, — доки Кася не опритомніє. Перед вами постане складне завдання. Перевірка на доброту, дружбу, солідарність. Кася видужуватиме ще кілька тижнів. Ви повинні допомогти їй надолужити прогаяне. Я розраховую на всіх, а не лише на Кінгу.

— А як бути з подарунком на Миколая? — запитала Каміла, котра єдина не поклала свого пакуночка до загального мішка з дарунками.

— Як я розумію, ти запитуєш, бо маєш їй дарувати?

— Так. Я не поклала його до інших, бо Каськи однаково немає.

— Підете й занесете їй. Та спершу зв’яжіться з її батьками й запитайте, чи можна її провідати.

Уперше в історії класу свято Миколая було невеселим. Розглядаючи подарунки, усі думали, чи Каська дуже хвора і що з нею насправді. Каміла свій подарунок роздивилася лише вдома. Це був записник у рожевій волохатій палітурці. Кожна сторінка була рожева й запашна.

«Може, почати вести щоденника?» — подумала дівчина, гортаючи записник. У рюкзаку вона знайшла ще одну річ, якої там точно раніше не було. Маленький згорточок, а в ньому — декоративна свічечка у вигляді троянди й аркушик зі словами «Спасибі за розуміння». Хто це поклав? Каміла могла лише здогадуватися. Але зараз це не дуже її цікавило. Вона весь час думала про Каську. Про те, як усі переймалися тим, що сталося, і забули про її колишні коники.

За тиждень вони втрьох пішли до Каськи: Каміла, Малгося й Мацек. До Касьчиних батьків подзвонив Мацек, бо вони знали його ще з початкової школи. Саме Мацек довідався, що в Касі обидві ноги на витяжці і що в неї був струс мозку і їй зробили трепанацію черепа, бо довелося усунути гематому. Ну, і що в їхньої однокласниці численні травми внутрішніх органів.

Каську ніхто з них не впізнав. Малгося й Мацек стояли непорушно, дивлячись на її спухле обличчя. Кася спала. Друзі вирішили не будити її, Каміла поклала на тумбочці пакунок із книжкою, і всі тихенько рушили до дверей.

— Оце-то менінгіт, — прошепотів Мацек.