Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

— Цікаво, як би ти з ними домовилася? Ти ж польською ледве говориш!

Каська стенула плечима. Ох, цей Алекс! Навіть помріяти не дає!

І лише Каміла мовчала. Йшла трохи віддалік, відставши від решти групи.

«Навіщо я їм здалася? — запитувала вона сама себе. — Малгося навіть не поцікавилася Олеком». Але Каміла й сама нічого не розповідала. Не хотіла розказати, що під час спільної поїздки покинула свого хлопця. Усе наче було гаразд, та щоразу, коли дивилася на нього, мріяла, аби перед нею були не сіро-блакитні Олекові очі, а карі очі Міхала. Це ставало дедалі нестерпнішим. І нарешті, коли якогось дня Олек на пляжі вирішив її поцілувати, Каміла з усім покінчила. Одним словом. Лихим, нецензурним, таким, якого сама не сподівалася від себе, вона припинила те, що тривало понад рік. Якби хтось запитав у Каміли, навіщо вона це зробила, та нізащо не сказала б про справжні причини своєї поведінки. Олек ні про що не запитав. Просто підвівся й пішов геть. І до кінця спільного перебування поводився так, наче вони лише знайомі, нічого більше. Дівчина була йому вдячна, що він ні про що не питає, не вимагає жодних пояснень, бо не змогла б нічого витлумачити. Чому раптом хлопець, на якого Каміла не звертала уваги весь рік, почав так її цікавити? Більше, ніж Кшисек у першому класі. Більше, ніж Олек. Адже в неї був шанс. А вона ним не скористалася. Може, думала, що Міхал вічно її обожнюватиме? А цього не сталося. Саме про це вона й думала, простуючи піщаною стежиною за однокласниками, котрі захоплювалися краєвидами.

— Каміло! — погукала Малгося, яка теж брала участь у дискусії про гарненькі будиночки. — Ходи до нас!

— Скажи їм щось! — і собі докинула Каська. — Алекс стверджує, що мені треба жити в бляшаному бараку.

— І задихнутися там від смороду своїх лаків для волосся й нігтів, — додав Алекс.

— Сподіваюся, тобі відомо, що лаки для нігтів — це не ті, котрі для волосся…

— Люди, не можу! Тримайте мене! — театральним голосом загукав Алекс. — У мене враження, що ти зібралася складати іспит про відмінності між лаками на прикладі програмної літератури. Потрібні відомості на цю тему ти неодмінно знайдеш у… — Алекс не закінчив, бо раптом помчав уперед.

— …«Хрестоносцях», — послужливо підказав Мацек, і всі зареготали.

— Боже! — голосний вигук Алекса примусив усіх завмерти. Продираючись крізь кущі, вони побігли до нього. Перед їхніми очима постало жахливе видовище. Згарище. Чудовий маєток, про який вони стільки чули і який збиралися оглянути, згорів.

Сіли під дубом. Обгорілий з одного боку, він усе ж залишався величним. Прибита до стовбура табличка з написом «Пам’ятка природи, охороняється законом», звисала з нього, перехняблена. Мацек з Алексом подалися на розвідку. Кінга сиділа біля Міхала, поклавши голову йому на плече, а хлопець бавився її довгим волоссям. Каміла не відала, куди їй подітися. Ревнощі пекли так сильно! Як би їй хотілося, щоб волосся Кінги згоріло так само, як панська садиба, на чиє згарище вони прийшли. В уяві вона бачила голомозу Кінгу, від якої відвернувся Міхал, і себе поряд із ним. Але… чи потрібен їй такий Міхал, котрий покинув би дівчину, з якою трапилося лихо? Ех… І Каміла зітхнула. Невдовзі повернулися Алекс та Мацек, розповіли, що це вже третій підпал в околиці. Кажуть, тут орудує якийсь серійний палій.

Повільно збиралися назад. На Міхала й Кінгу ніхто, крім Каміли, не звертав уваги. Лише вона бачила, як він простягав їй руку, коли треба було перестрибнути через рівчак. Як поцілував мізинець, коли Кінга пожалилася кропивою.

Зрештою, невже хтось це помічав? Мацек так само поводився з Малгосею, хоча й іноді жартома. Уже недалеко від табору Мацек ліг на землю, вдаючи живий місток через рівчак і благав Малгосю, аби вона пройшла по його спині, а Сташекові наказав це сфоткати.

— Як шкода, що не можна бути водночас містком і фотографом, — сказав він, відсапуючись потому та обтрушуючи сорочку від глиці.

Від’їжджати мали за три дні. Останнього вечора влаштували вогнище й танці. Полум’я здіймалося мало не до крон дерев. Вечір був не надто теплий. Малгося й Мацек загорнулися в один плед. Під спільним пледом сиділи й Міхал з Кінгою. Невдовзі лісовий танцмайданчик заповнили пари. Лише Каміла не підводилася з лавки. Малгося декілька разів сідала біля неї, але їй увесь час здавалося, що подруга не рада її товариству.

Діджей оголосив біле танго, і хоча всі кепкували, що це хіт з мезозойської ери, увімкнув «Бо до танго треба двох», у виконанні «Будка Суфлера».