Стефан Грабинський - Саламандра (збірник)

[17] © М. Брижак, Ю. Винничук, переклад українською, 2018.

У вартівні пожежної дільниці панувала тиша ночі. Світло ліхтаря, почепленого високо на гаку під склепінням, розсіювало тьмяне віяло променів на квадратну кімнату з двома тапчанами під стіною і шафою з актами та запасними шоломами. Під вікном за столом сиділо двоє пожежників над партією доміна, пускаючи час від часу клуби жовтого диму із довгих, вишневих файок. Грали без захоплення, немов для того, аби вбити час, бо їхні рухи були ледачими, а з облич, натомлених чуванням, віяла нудьга і сонливість. Часом хтось із них широко позіхав і розправляв сутулі плечі, інколи у півгуби бурмотів якусь заувагу. І знову западала тиша, сповита димом люльок.

На тапчанах лежало двоє чергових: один під лівою стіною смачно хропів, а його партнер з протилежного боку в той час із запаленою цигаркою непорушно втупився в стелю. У якийсь момент, відвівши очі від стелі, придушив недопалка і кинув у кут кімнати. Один із гравців озирнувся:

– А що, не спиться, пане сержанте?

– Таки не спиться. Грайте далі. Волію думати, – він повертівся на ліжку, сплів руки під головою і замислено задивився на велику картину святого Флоріана.

Щось непокоїло сержанта Петра Шпонара. Вже три тижні, як повернулася його єдина донька Маґда, а разом із нею – ті самі клопоти й страхи, які два роки тому змусили її відправити куди подалі звідси.

А таки дивним створінням була донька пожежника. Висока, квола і бліда, вона привертала увагу порожнім поглядом глибоких чорних очей і не опанованими рухами рук. Цими руками, такими ж блідими, як і її обличчя, час від часу пробігали судоми, а довгі пальці нервово сіпались. Волосся мала буйне, чорне, яке вислизало, звиваючись з-під яскраво-помаранчевої хустки, що була єдиним статком бідної дівчини.

Її мати Марта, мабуть, була красивою циганкою, але померла рано, залишаючи в спадок хворобливу натуру і велику тугу за безмежними степами. Батько сердечно кохав Маґду, але немовби її боявся. Боявся її блідості, її затятості, та довгої і частої задумливості. Але були й інші, глибші причини батьківського ляку.

Його майбутній дружині наворожила стара циганка, що спокусить її біла людина, і матимуть вони дівчину, дочку полум’я, з якою батько буде боротися усе життя. Ворожба стала збуватися. Марта померла, коли дитині було п’ять років. Петро боязко чекав, коли таємничі слова почнуть набувати властивого значення. Маґда Шпонар мала тоді п’ятнадцять років і працювала в місті, на фабриці гільз, коли сталася перша пожежа: загорілися хтозна-яким чином ящики з обгортками, і пожежа за кілька хвилин перекинулася на ціле підприємство. Втрати були незліченними. Винуватця ніхто так і не викрив. Після пожежі знайшли робітницю Маґду Шпонар на підлозі в глибокім сні, у маленькій кімнатці, єдиній, яка уціліла від полум’я. Як вона протягом цілої години не задихнулася, оточена вогнем і їдким димом, і досі лишалось загадкою.

Після цього випадку Маґда неодноразово змінювала працедавців, наймаючись покоївкою до заможних родин, або гардеробницею у кав’ярнях, чи продавчинею у крамницях. І завжди якимось фатальним збігом обставин незабаром після її працевлаштування виникали з невідомих причин пожежі. Нікому й на думку не спадало якось пов’язати Маґдалену Шпонар і ці таємничі пожежі. Серед міщан почали кружляти дивні чутки. Бувало, не раз горіло в місті по два і три рази на тиждень, та й – дивна річ – знову там саме; вогонь мовби уподобав собі певні дільниці – більш того, певні будинки, родини, і навідувався туди особливо нав’язливо. Врешті, ні звідси, ні звідти, після страшної пожежі на Левандівці, яка спалила свіжозбудовану кам’яницю міського синдика, гримнула чутка, що стосунок до тих пожеж має лише Маґда Шпонар, яка служить у Долежанів. Схвильований натовп напав на неї просто на Ринку, і вже був би піддав її негайній екзекуції, якби не батько, що мав багато заслуг перед народом, та поліція, яка вихопила дівчину з-під носа в осатанілої черні. Слідство визнало підсудну невинною; суддя з’ясував на підставі зізнань свідків і звинуваченої, що протягом року у місті відбулося понад сто пожеж, і то переважно тільки у будинках її працедавців. Встановлено характерний факт, що стосувався поведінки Шпонарівни під час тих підозрілих пожеж: в п’ятдесяти випадках зі ста після того, як загашено пожежу, Маґду знаходили непритомною, майже у каталептичному стані, зазвичай усередині згорілої будівлі. Ось і все. Доказів безпосередньої провини обвинувачі не змогли навести в жодному випадку; ні разу ніхто її не спіймав на гарячому. Тож, про якийсь підпал, мабуть, не могло бути мови, а із зізнань постраждалих свідків, йшлося про те, що дівчина від моменту вибуху пожежі залишалася в трансі, і не рухалася; крім того, вогонь вибухав не поруч з нею, а зазвичай на відстані, наприклад на другому або третьому поверсі.