Стефан Грабинський - Саламандра (збірник)

Я узяв до рук важкий, переплетений в пергамент том з віньєткою, що нагадувала геніальний цикл фантазій Ґойї «Капрічос».

– А це що за книга?

– Іспанець Антоніо Дель Ріо і його шість книг «Магічних дослідів». А ось «Псевдомонархія демонів» і «Звабні примари сатанинські», мабуть, найфанатичнішого переслідувача сатанізму і відьомства у Німеччині Йоґаннеса Віра. Ти знайдеш на цій полиці приголомшливу «Демономанію чаклунів» Жана Бодена і Реміґіуса Лотарґінського «Демонолатрію», Ієроніма Кардануса «Про розмаїтість речей», Томазо Кампанеллу «Про суть речей і магію». Ніхто з них не сумнівався в результатах астральних проекцій на відстані, хоча у міру розвитку знань і вивчення природи людини ці операції кожен називає по-своєму. А суть явища залишається все та ж: зла, злочинна і таємнича.

– А чому у наш час не чутно про подібні практики?

– Помиляєшся. І сьогодні відбувається те ж саме, хіба, мабуть, рідше і в іншій формі. Ти не чув про досліди видатного французького психіатра Буарака, про його книгу «Рsychologіe іnconnu»? Або про експерименти полковника Альберта де Рохаса, англійського спірита початку XX століття? Їхні досліди з наколюванню поверхні води в склянці, на яку частково перенесли враженнєву оболонку пацієнта, сьогодні відомі всюди серед психіатрів і неврологів.

– Невже ці явища співмірні з забобонами напівбожевільних середньовічних істеричок?

– Поза сумнівом, тільки без жодного демонізму. У нас, в Польщі, народ і сьогодні вірить, що за допомогою фігурок, відлитих з воску або свинцю, можна чаклувати. Про це свідчить передмова до класичного твору XVІІ століття під назвою «Досвідчена чаклунка». Подібним процедурам присвячені кримінальні акти міста Познані за 1544 рік: тоді спалили на вогнищі за чари Дороту Ґнєчкову, яка на прохання пані Керської «лила віск на воду, щоб виявити злодія, який вкрав гроші пані Керської, а віск ллючи, спершу три молитви читала: «Пішла Пречиста Діва Марія; чекав її Син Божий і запитав: – Куди йдеш, Матінка моя дорога? – А йду я, милий мій Сину, зачарувати злодія, який чинив збитки цій пані. – Сотвори, Пречиста Діво, своєю божественною силою, силою всіх Святих Господніх і моєю силою, щоб на цьому місці став той чоловік, що вкрав гроші, в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». При цих словах, коли весь віск був вже вилитий, з’явився холоп пані Керської, який гроші украв».

– Так, блюзнірське поєднання християнства з відьомством.

– Справді. Подібні спроби залучення Святої Трійці і апостолів до світу чарів магічних обрядів нерідко зустрічаються в анналах нашого окультизму. Такі прояви релігійної збоченості, апогей якої – вшанування Сатани і чорна меса. Дель Ріо, книгу якого «Дослідження магії» ти щойно дивився, у зв’язку з таємничою смертю французького короля Карла ІX стверджує, що його лялькове зображення покололи єретики з помсти за переслідування їх віри. Наш поважний Бенедикт Хмельовський так описує цю процедуру в «Нових Атенах»:

«Єретики знайшли таких чорнокнижників, які відливши ляльку з воску на образ короля, потім кололи її різними інструментами то в голову, то в бік, то в серце, то в ноги; а король у всіх тих членах відчував нестерпний біль, якому не могли зарадити найзнаменитіші медики».

Я міг би навести тобі тисячі прикладів. Наприклад, в Англії за часів Генріха І був закон, який карав за тих, хто відливав воскові фігурки. Вальтер Скотт в одному з своїх листів про демонологію повідомляє: у Шотландії смерть короля Дуффуса настала від того, що прокололи його зображення, відлите з воску.

Андрій зняв з полиці важкий фоліант у вишневій палітурці з мідною застібкою.

– Мої улюблені чудасії! – продовжував він, відкривши книгу. – Це старовинні польські книги і рукописи з чаклунства, які я зібрав. Прочитай!

– «Польське чорнокнижництво, рукою Анджея Вєруша, адепта Таємної Науки або Польське П’ятикнижжя з чаклунства».

– Читай далі.

– Книга перша: «Процедура диявольського закону з року Господнього 1570». Книга друга: Станіслава Поклятецького «Викриття чорнокнижних помилок, віроломства й алхімічній брехні з року Господнього 1595». Книга третя: «Thesaurus magіcus», 1637 рік. Книга четверта: «Чаклунка покликана», 1639 рік. Книга п’ята і остання: «Aррendіx або переписи і рецепти чародійські».

– Тепер відкрий сторінку 323! Читай третій абзац зверху!

– «Способи вживання чаклунської ляльки – homunculus cereus або ж восковим чоловічком званої. Як тільки такому гомункулусу, створеному на зразок вибраної жертви, волосся її або зуби вставиш, приготуй тоді й лук. Лук зроби з тернини, тятиву – з шерсті цапа, а стріли – з риб’ячих кісток або з цвяхів для підків. Потім терпляче дочекайся появи Сатурну або Марса. Щойно ці планети ворожі на небі запаляться, напни лук і пусти стрілу в груди, в серце ляльки».