Антология - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Четвертий рід демонів іменується «водяниками», бо вони, занурившись у вологу, живуть поблизу рік і озер, повні злости, тривоги, занепокоєння і підступництва. Вони збуджують бурі на морях і, занурюючи у водяну безодню кораблі, забирають життя в багатьох людей. Ці демони привласнюють собі видиме тіло, зазвичай жіноче, а чоловіче рідше. У нас вони ся називають русалками та нявками, і часто їх можна побачити на берегах річок та ставків, як вони вичісують своє волосся. Інші ж користаються личинами звірів. Цей рід демонів з відьмами не спілкується.

Натомість святії ангели ніколи не міняються, а завше перебувають у чоловічому образі. І ніде ми не зможемо прочитати, що добрий дух перебуває у видимій формі жінки або якогось звіра.

П'ятий же рід називається «підземним». Ці демони живуть у печерах і ущелинах, темних яскинях і урвищах. І ото вони суть найлихіші. Найбільше ці демони шкодять тим, хто викопує рудні, добуває метали і шукає захованого в землі скарбу. Бажаючи погибелі роду людському, вони влаштовують у землі тріщини, випускають вогнедишні вітри і розхитують підвалини будинків. Иноді ночами вони, зійшовши з гір цілими зграями, водять на полі дивні і небачені хороводи, а потім перед світанком у поспіху зникають. Часом, вважаючи себе за духів, вони приймають образи людей, що пішли з життя. Нічого іншого вони не прагнуть, окрім страху людського.

Ці демони теж стережуть скарби, що їх позаховувала в землю людська скнарість, але здобути ці скарби неможливо, бо чорти їх пильно охороняють, а иноді переносять з місця на місце. І цей рід демонів ніяких зносин з жінками-відьмами зазвичай не має.

Шостий же рід демонів називається «світобоязний», бо вони страшно бояться світла і ненавидять його, а тому за дня не годні ніяким чином тіла собі створити, а роблять це тільки вночі. От чому демони цього роду розгулюють у сутінках, завше похмурі, підкорені холодним пристрастям, підступні, неспокійні і грізні. Вони вночі нападають на випадкових самотніх перехожих і затягують у нетрі. Але з відьмами вони теж не зустрічаються, і заклинаннями їх жодними викликати не можна, тому що уникають вони світла і голосів людських.

Народився у м. Луцьку. Католицький священик по галицьких парафіях. Навчався у Львові, був священиком у с Липівка, прелатом у львівського архиепископа, потім священиком у Підкамені і деканом рогатинським. Тривалий час працював над створенням своєрідної енциклопедії «Nowe Ateny albo Akademia wszelkiej scjencji pełna, na różne tytuły jak na classes podzielona, mądrym dla memoryału, idiotom dla nauki, politykom dla praktyki, melancholikom dla rozrywki erygowana… przez xiedza Benedykta Chmielowskiego dziekana rohatyńskiego, firlejowskiego, podkamienieckiego pasterza» («Нові Атени, альбо Академія всілякої науки повна, за різними назвами поділена, мудрим для пам'ятки, ідіотам для науки, політикам для практики, меланхолікам длярозривки…»), що видана була у Львові польською мовою в 1745 p. y двох томах, томтретій виданий в 1754 р. Фактично ця енциклопедія не так була «науки повна», як забобонів, бо розповідала про безліч різноманітних фантастичних бестій, про чари, чортів і відьом.

(Уривки, що подаються, переклав з польської укладач.)

Господь, створивши чорта, наділив його даром досконалого відання трав, квітів, каміння, дерев та інших природних речей. А проте чорт не здатен створити нічого матеріального, ані втрутитися у небесний порядок, а звідси – й місяця з неба він не може зняти.

Зате може перевтілюватися в кого лише захоче. Бере чорт на себе тіло з повітря, з грубих земних випарів. Св. Антонія Пустельника він страшив то в образі страшних звірів, то в образі хижих птахів, св. Пахомія – в образі когута, св. Ромуальда – в образі оленя, св. Іларіона в образі – лиса, св. Дунстана – в образі ведмедя, св. Маргариту – в образі дракона. А інших зводив ув образах святих та янголів. У Чехії був чорт Рибенцаль, [16] Рибенцаль – йдеться про сілезького дідька Рюбецаля (Лічиріпу). який задля жарту явився одному шкляреві, що плуганився на торг, в образі пенька при дорозі.

Кажуть, що не перетворюється він ані в голуба, ані в овечку, бо то все істоти Христа, чого я не дуже розумію, бо ж чорт і в образі самого Ісуса може явитися. Але найбільше йому подобається образ цапа, який найбільше відповідає його бридоті і потворності.

Чорт може, хоч і не насправді, а про око, наславши ману, справити, що люди будуть здаватися кіньми, віслюками чи свинями.

Чорт часто не має губ або язика, бо ж сформувавши собі тіло з повітря і земних випарів, промовляє тільки позірно артику-льованою мовою. Зазвичай він вдається до балачки, перевтілившись у якусь тварину, і замість гарчання, іржання чи кувікання звучить людська мова. Чув я не раз, як ота звірина щось лепече поганою вимовою, ніби який шпак чи сорока, крук чи папуга, хоч і не тямить нічого. Саме так вчинив цей спокусник з Євою, промовляючи до неї вустами вужа.