Эрнст Гофман - Малюк Цахес [збірник]

Ох, господар не помилився, мене справді чекало нове життя! Нарешті, коли вибило північ, з'явився приятель Муцій і повів мене різними дахами на італійський, майже плаский дах, на якому десятеро показних, але так само недбало й чудернацько одягнених, як Муцій, котів зустріли нас радісним галасом. Муцій відрекомендував мене своїм приятелям, сказав багато гарних слів про мою чесність і вірність, особливо наголошуючи на тому, що я пригостив його печеною рибиною, курячими кісточками й молоком, а наостанці сказав, що я хотів би ввійти в їхнє товариство як порядний кіт-бурш. Усі на це погодились.

Потім відбулася врочиста церемонія, про яку я змовчу, а то прихильні читачі котячого роду ще, бува, подумають, що я вступив у заборонений орден, і вимагатимуть від мене пояснень. Але я від щирого серця запевняю, що там не було й мови про якийсь орден з усім тим, що до нього належить, як, наприклад, статутами, таємними знаками тощо: наше товариство ґрунтувалося тільки на однакових переконаннях. Бо скоро з'ясувалося, що кожен з нас молоко любив дужче, ніж воду, а печеню дужче, ніж хліб.

Після церемонії я отримав від усіх братерський поцілунок, кожен потиснув мені лапу й почав звертатися до мене на «ти». Потім ми сіли до простої, зате веселої вечері, а після неї відбулася добра пиятика. Муцій приготував чудовий котячий пунш. Коли б хтось із жадібних до веселих розваг молодих котів побажав дізнатись, як готують цей незрівнянний пунш, я, на жаль, не зміг би дати йому достатніх відомостей. Я знаю тільки, що вишуканий смак, а також непереборна міць того пуншу залежить від добрячої домішки оселедцевого розсолу.

Голосом, що загримів далеко над дахами, староста Пуф заспівав чудову пісню «Gaudeamus igitur!» [245] Давня студентська пісня «Будем веселитись!» (лат.) Мені було невимовно приємно відчувати, що я душею і тілом чудовий «juvenis», [246] Юнак (лат.). і не хотілось думати ні про яку «tumulus», [247] Могилу (лат.). бо нашому родові лиха доля рідко посилає тихий спочинок у мирній землі. Ми співали й інших гарних пісень, таких, як, наприклад: «Нехай політики говорять» [248] «Нехай політики говорять» – застольна пісня Л.-Ф. Гюнтера, вперше надрукована 1783 р. і т. д., поки, нарешті, староста Пуф стукнув могутньою лапою по столі й оголосив, що тепер годиться заспівати справжню щиро буршівську пісню висвячення, а саме: «Ессе quam bonum», [249] Дивись, як гарно (лат.). «Ессе quam bonum» – старовинна студентська пісня, на слова іі приспіву. «Диви, як гарно, коли брати живуть у злагоді» Гофман написав «Пісню котів-буршів» (1818). і відразу завів у супроводі хору: «Ессе…» і т. д. і т. д.

Я ще ніколи не чув цієї пісні, композиція якої так глибоко продумана, а сама вона така гармонійна й мелодійна, що її справедливо можна назвати чарівною і таємничою, її творець, наскільки я знаю, невідомий, одні – і таких багато – приписують цю пісню великому Генделеві, інші, навпаки, вважають, що вона існувала задовго до часів Генделя, бо, згідно з «Віттенберзькою хронікою», її співали, коли принц Гамлет ще був тільки фуксом. Та байдуже, хто її написав, але це великий, безсмертний твір, а особливо вражає в ній те, що вкомпововані в хор сольні партії дають співакам необмежений простір для прекрасних, невичерпних імпровізацій. Кілька таких імпровізацій, почутих тієї ночі, я свято зберіг у своїй пам'яті.

Коли хор скінчив, плямистий чорно-білий кіт заспівав:

Хор:

Тоді почав сірий:

Хор:

Тоді жовтий:

Хор:

Тоді білий:

Хор:

Тоді приятель Муцій:

Хор:

Я сидів біля Муція, отже, тепер була моя черга виступати з соло. Всі досі проспівані імпровізації так відрізнялися від тих віршів, які я писав раніше, що мене охопив страх і тривога: чи не порушу я звучання композиції всього твору? Тому й вийшло, що коли хор скінчив, я ще мовчав. Хтось уже підняв чарку й вигукнув: «Pro poena!» [250] Провинну! (лат.) коли я, величезним зусиллям волі поборовши свої вагання, набрався духу й заспівав: