Джозеф Киплинг - Книга Джунглів [збірник]

Пісню про Мауглі співаю я, Мауглі. Нехай джунглі знають
про те, що я вчинив.
Шер-Хан сказав: він уб’є, він уб’є надвечір Жабеня Мауглі!
І він їв, і він пив. Пий досхочу, Шер-Хане, – коли ти питимеш
знову? Спи, і нехай тобі сниться здобич.
Я сам-один у полі. Сірий Брате, прийди до мене, нас чекає
велика битва. Прийди, Вовк-Одинак.
Приведи буйволів з синьою шкурою і злими очима. Жени їх
вперед і назад, куди я звелю. Шер-Хане, ти спиш?
Вставай, прокинься! Я йду на тебе з буйволами.
Рама, цар буйволів, тупнув ногою. Води Вайнганги, куди пішов
Шер-Хан?
Він не Сахі, щоб копати нору, не павич Мор, щоб літати
в небі, не кажан Манг, щоб висіти на гілці. Малий бамбук,
скажи, куди він пішов?
Оа! Він тут! Ао-о-о! Тут! Під ногами Рами лежить Кульгавий.
Вставай до бою! Ось м’ясо. Розбий голову буйволу.
Цить! Він заснув. Не розбудіть його, він такий сильний!
Злітаються шуліки, і чорні мурахи повзуть, щоб почути
новину. Великі збори на честь тигра!
Алала! Я не маю одягу, щоб укритись. Шуліки побачать,
що я голий. Мені соромно зустрічатися з цим народом.
Позич мені шкуру, Шер-Хане. Дай мені цю веселу смугасту
шкуру, – за нею я прийшов на Скелю Ради.
Клянуся буйволом, що мене викупив! Я дав обітницю,
таку собі невелику обітницю. Бракує лише твоєї шкури,
щоб дотримати слова.
З ножем, із ножем людської зграї, з ножем мисливця я вклонюся
перед моїм дарунком.
Води Вайнганги, Шер-Хан дав мені шкуру з великої ласки.
Тягни, Сірий Брате! Тягни, Акело! Важка шкура у Шер-Хана.
Людська зграя розгнівалася. Вони кидали в мене камінням,
галасували, мов діти. На моїх губах кров. Ходімо, ходімо звідси!
Вночі, вночі, темної ночі – ходімо зі мною, брати мої!
Покинемо вогні села і підемо до тихого місяця.
Води Вайнганги! Людська зграя прогнала мене.
Я не приніс їм зла, та вони мене боялися. Чому?
Вовки Зграї, ви теж мене прогнали. Джунглі закриті для мене,
і сільська брама також. Чому?
Як Манг-кажан літає серед птахів, так я між селом
і джунглями. Чому?
Я танцюю на шкурі Шер-Хана, та на серці в мене тяжко.
Губи в мене розбиті камінням, та на серці легко,
бо я повернувся до джунглів. Чому?
Два почуття змагаються в моїх грудях, наче змії навесні.
Вода тече з очей, і я сміюся, коли вона тече. Чому?
У мені два Мауглі, але шкура Шер-Хана в мене під ногами.
Усі джунглі знають, що я вбив Шер-Хана. Дивіться ж,
дивіться, о вовки!
А-а-а! Серце моє тужить від речей, яких я не розумію.