Николай Хвылевой - Санаторійна зона

Вовчик зараз не має бажання грати в шахи: йому треба піти до Дмитрія. Але він не може відмовитись, бо тьотя Клава все одно постановить на своєму і все одно йому доведеться грати в шахи. Він повертається до гамака й раптом бачить у ньому Аглаю. Вона зараз маячить там неясним силуетом. «Що думає ця чудна дівчина?» – приходить йому в голову. Але питання цього він і не думає розв’язувати… та й прийшло воно зовсім випадково.

Тьотя Клава, як і треба було чекати, спершу влаштувала з ним подорож у глибину абрикосового саду й там, під пишною бузиною, притиснула його до своїх грудей. І тільки коли все було зроблено, вона взяла його під руку й, трохи похитуючись від задоволення, пішла з ним до Євгенія Валентиновича.

– О баядерка!.. – наспівувала вона, наближаючись до дверей.

На порозі їх зустрів мужчина в золотому пенсне і простягнув Вовчикові обидві руки:

– А… я дуже радий! – сказав він і дав дорогу трохи збентеженому лінгвістові.

[i]Хвильовий Микола. Твори: у 2 т. – К.: Дніпро, 1991. – Т. 1. – С. 79 (далі посилання в тексті).

[ii]Овчаренко Ф. Д. Спогади. – К.: Оріяни, 2000. – С. 281–282.

[iii]Там само. – С. 282.

[iv]Див. детальніше: Шпол Юліан. Вибрані твори. – К.: Смолоскип, 2007.

[v]Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури. – Х., 1928. – Т. 2. – С. 65.

[vi]«Жовтень». Збірник. Листопад 1921 р.

[vii]«Шляхи мистецтва», 1921 р.

[viii]Книга і революція. – 1923. – № 4 (28). – С. 74.

[ix]Хвильовий Микола. Україна чи Малоросія? Памфлети. – К.: Смолоскип, 1999. – С. 112.

[x]Там само. – С. 110.

[xi]Хвильовий Микола. Україна чи Малоросія? – С. 110–111.

[xii]Хвильовий Микола. Україна чи Малоросія? – С. 234.

[xiii]Там само. – С. 235.

[xiv]Там само. – С. 265.

[xv]Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури. – Х., 1928. – Т. 1. – С. 526.

[xvi]Вперше оповідання надруковане у зб. «Дочери Октября» (X., 1922), згодом у «Синіх етюдах» та двічі – 1924 і 1925 рр. – окремими виданнями. У «Вибраних творах» М. Хвильовий додав до твору такий вступ: «Новела «Кіт у чоботях» давно ввійшла в хрестоматії й не потребує коментарів. Написано 1921 року».

Подаємо за т. І «Творів».

[xvii]Надруковане оповідання вперше у «Синіх етюдах», згодом окремим виданням у ДВУ 1926 р. та у т. І тритомників.

Подаємо за останнім виданням.

[xviii] Фігнер Віра (1852–1942) – російська революціонерка-терористка з групи «Народна воля», учасниця кількох гучних замахів. Засуджена на довічне ув’язнення, двадцять років перебувала у Шліссельбурзі в одиночній камері. 1900 р. утекла з архангельського поселення за кордон.

[xix]Антична назва чорноморського узбережжя Кавказу.

[xx] Шаміль (1799–1871) – третій і останній імам (релігійний правитель) Дагестану і Чечні (1834–1859), вождь національно-визвольної боротьби горців Північного Кавказу проти російського колоніалізму, засновник імамату. В 1859 р. підступно взятий у полон і засланий у Калугу. Тільки 1870 р. йому вдалося втекти із заслання. Помер Шаміль поблизу Медіни (Аравія) по дорозі в Мекку.

[xxi]Вперше новела з’явилася у збірці «Сині етюди», згодом – у т. І тритомників.

Подаємо за другим виданням.

[xxii]Новела вперше видрукувана в альманасі «Гарт» (X., 1924), невдовзі у збірці «Осінь» (1924), згодом у двох виданнях т. II тритомників 1928 і 1929 рр.

Подаємо за виданням 1929 р.

[xxiii] Синедріон – збори, рада старійшин у давній Іудеї. У християнські часи частіше вживається іронічно як зборище, неправедний суд (наприклад, над Ісусом).

[xxiv]Жирандоль – розкішний висячий свічник, люстра ( фр .).

[xxv] Штаб Духоніна – йдеться про генерал-лейтенанта М. М. Духоніна (1876–1917), начальника штабу, а згодом і головнокомандувача царської армії, який не визнав революції. Наприкінці листопада 1917 р. заарештований у Могилеві, згодом убитий. Звідси й походження евфемізму – «відправити у штаб Духоніна».

[xxvi]Людині властиво помилятись ( латин .).

[xxvii]Надруковане вперше у журналі «Червоний шлях» (1923. – № 6–7), згодом у збірці «Осінь», виходило також окремо з оповіданням «Пудель» 1926 р.