Олег Яськів - Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно

Сценарій фільму створено за мотивами роману Корнела Вулріча, американського письменника, якого можна вважати творцем естетики нуару в кіно та літературі. І хоча саме в цьому романі, як і у фільмі, небагато візуальних ознак класичного кіно-нуару, проте атмосфера – а добрий нуар це в першу чергу тривожна атмосфера – виявляє глибоку когерентність «Вікна» до цієї естетики.

Для багатьох стане несподіваним відкриттям тонке почуття гумору Альфреда Гічкока. Саме «Вікно у двір» розвіє стереотипи про нього як автора виключно «фільмів жахів». Відтак, насолода від смакування діалогами, рівнозначно глибокими та іронічними, немов рідкісна спеція, підсилюватиме смак від перегляду.

Зайвим є наголошувати, що фільм навічно увійшов у топ найкращих фільмів за версією IMDB, а Американським інститутом кіномистецтва він визнаний одним із кращих детективів і трилерів в історії кіно. «Вікно у двір» дало потужні творчі імпульси, які вийшли поза межі кіно. Під його впливом Кортасар написав важливу новелу «Слина диявола», яка лягла в основу культового фільму Антоніоні «Фотозбільшення». Саме цей фільм неодноразово цитували великі режисери Френсіс Копола, Брайан де Пальма та неперевершені брати Коени.

Словом, варто зупинитись у розмові про цей шедевр, щоб не написати замість короткого есею цілу монографію. Подивімося його краще. І навіть не пробуйте щипати себе, якщо не відчуєте приємного хвилювання під час перегляду…

За довгі роки свого розвитку кіно навчилося розв’язувати складні психологічні задачі. Звичайно, його технічні можливості також продовжують покращуватися й дарують мільйонам якісні візуальні розваги. Проте більше захоплює прогрес у проникненні в людські характери. У цьому заслуга не стільки якості матеріалів та обладнання, скільки впевненості режисерів щодо використання мови кіно для максимального наближення до людини. А з наближенням, як відомо, радіус огляду зменшується, а деталі укрупнюються, і врешті-решт в епіцентрі екранної дії ми побачимо лише саму людину. Або краще двох. Тому що один – це більше царина фотографії, коли вивчати життя однієї людини цікавіше, ніж багатьох. Двоє ж уже творять театр, а з врахуванням магічності часу й зовсім відходять до царини кіно, яке повнотою своїх художніх засобів надає ідеальному світу творчої фантазії довершених форм.

Французький фільм «Він та вона» – як інтимне збільшувальне скло нашого часу, крізь яке можна побачити приватні таємниці чужих подружніх історій. Чоловік та жінка, не лише біологічно, але й психологічно різні, поєднуючи власні життя, формують складну, часто незбагненну навіть для близьких мережу стосунків. І тому їхній розвиток залишається невичерпним джерелом натхнення для письменників, режисерів та композиторів упродовж століть.

Через праці психологів, соціологів, та й з «народного досвіду» ми вже розуміємо, що подружжя – це не лише злагода в підкоренні, але також злагода в змаганні. Перша модель, яку ще можна назвати «злагодою в нерівності», поступово стає архаїчною, натомість нам, сучасникам, важливо навчитися жити в «злагоді рівності», підсилюючи переваги один одного й зберігаючи простір свободи. Важливо прийняти, що гармонія в подружжі – це складна система рівнянь, яка під силу далеко не всім.

Фільм «Він і вона» постав у шерензі психологічних новітніх кінематографічних досліджень творчого партнерства у шлюбі. Але, як це трапляється з талановитими роботами, він значно переріс задум і розгорнувся в цілісний художній портрет творчої сім’ї у часі. У цьому він відрізняється від іншого хорошого фільму на схожу тематику – «Дружини» Бйорна Рунге, який більше залишався в камерних координатах та й загалом мав інший, значно спокійніший «темперамент».

В основі фільму «Він і вона» – захоплива історія чоловіка та жінки, двох письменників, спільне життя яких, від молодості до старості, пройшло за траєкторією бурхливої другої половини двадцятого сторіччя. Драматичним осердям конфлікту у фільмі стає питання творчості, позаяк публічну славу здобуває лише один. Аналіз вчинків та стосунків партнерського подружжя – розгорнутий майстер-клас з сімейного та особистісного психоаналізу, який пропонується пройти глядачам. У такому емоційному партнерстві-протистоянні героїв автори фільму розкривають не лише секрети подружнього життя, але й проєктують критичні погляди на батьківство, політику, вільні стосунки, евтаназію, залаштунки літературного світу, творячи в такий спосіб соціально-психологічну репліку півстолітньої історії сучасної західної цивілізації.