Девід Герберт Лоуренс - Коханець леді Чаттерлі

В один із таких чорних днів вона пішла сама на прогулянку до лісу, задумана, неуважна до всього довкола, байдужа навіть до того, де вона знаходиться. Відлуння пострілу неподалік від неї налякало і роздратувало її. Потім, пройшовши далі, вона почула голоси, і це викликало в неї відразу. Люди! Люди їй не потрібні. Але її гострий слух вловив інші звуки, і вона стривожилась: це було дитяче схлипування. Вона насторожилася. Хтось сварив дитину. Вона кинулася вперед, продираючись мокрою дорогою, охоплена похмурою люттю. Вона відчувала, що зараз влаштує сцену.

За поворотом вона побачила на дорозі дві фігури – лісника та дівчинки в червоному плащику й кротовому капелюшку; дівчинка плакала.

– Та стули рота, ти, сученя мале! – чувся розлючений чоловічий голос. Дитя заплакало ще дужче.

Конні підступила ближче, її очі метали блискавки. Чоловік обернувся і, глянувши на неї, холодно привітав її, але його лице було блідим від гніву.

– В чому справа? Чому вона плаче? – наступала на нього Конні, ледь задихаючись.

Майже невловима посмішка, схожа на глум, ковзнула по його обличчю.

– Відки я маю знати, самі в еї питайтеся, – холодно відповів він на місцевому діалекті.

Конні відчула себе так, ніби він дав їй ляпаса. Вона зблідла. Потім глянула на нього з усіею зневагою, на яку була здатна. Її темно-блакитні очі гнівно блищали.

– Я питаю вас, – видихнула вона.

Він легко вклонився їй, здійнявши капелюха.

– Так, ваша світлосте, – відповів він. І провадив далі знов на діалекті: – Та я не мо’ вам сказати.

Він виглядав наче солдат, непохитний, тільки блідий від злості.

Конні обернулася до дитини, рум’яної, чорнявої дівчинки років дев’яти-десяти.

– Що трапилось, сонечко? Скажи, чого ти плачеш, – запитала вона доречним у таких випадках солодким тоном. І чим були відчайдушніші шморгання, тим ще більше додавалося ласки в голосі Конні:

– Ну не плач-бо! Скажи, що тобі зробили!.. – її тон усе ніжнішав. В той же час вона порпалася у кишені жакета і, на щастя, видобула шестипенсовика.

– Не плач-бо, годі! – сказала вона, присівши перед дівчинкою. – Дивися, що я маю для тебе!

Сопіння, підшморгування, кулак, відтулений від зарюмсаного личка; і чорне хитре оченятко зиркнуло на шестипенсовика. Потім знову почулося хлипання, але вже тихіше.

– Ну скажи мені, що трапилось, – попросила Конні і поклала монету у пухку дитячу ручку, що одразу ж зтислася.

– Це… це… киця!

Останні судомні схлипування.

– Яка киця, сонечко?

По хвилі кулачок, що стискав шестипенсовика, боязко вказав на ожинові зарості:

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Баронет – аристократичний титул, що передує барону, передається у спадок синові.

Бонд-стрит – вулиця розкішних магазинів у центральному районі Лондона.

Прерафаеліти – група англійських художників та поетів середини XIX століття, що відроджували мистецтво дорафаелівського часу (часів Середньовіччя й раннього Відродження), захоплюючись його природністю та прозорістю у деталях.

Фабіанці – члени фабіанського товариства англійської реформістської організації (заснованої 1884 року), названої на честь римського полководця Фабія Максима, прихильника очікувальної тактики. Фабіанці пропагували еволюційно-реформістський шлях розвитку суспільства.

Тут пройшло кохання (фр.).

…загубили шилінг, а знайшли шість пенсів. – Англійський шилінг дорівнює дванадцяти пенсам. Популярний вислів, що означає розчарування.

Кітченер, Гораціо Герберт (1850–1916) – британський фельдмаршал, очолював війська в англо-бурській війні. У 1914–1916 роках військовий міністр.

Англійські «томмі» – збірна назва для британських солдатів, скорочено від «Рядовий Томмі Аткінз», що використовувалась для всіх британців призовного віку.

Як такі (лат).