Девід Герберт Лоуренс - Коханець леді Чаттерлі

Конні поміркувала над цим.

– Але ви з ними ніколи не мали справи, – сказала вона.

– Я? А що ж я роблю зараз, як не дружньо балакаю з жінкою?

– Так… балакаєте.

– А що ще я міг би зробити, якби ви були чоловіком?

– Нічого, мабуть. Але жінці…

– А жінці потрібно вам подобатись, розмовляти з вами і водночас бути коханою й жаданою; мені ж здається, що ці речі абсолютно несумісні.

– Але вони мають якось суміщатися!

– Так, без сумніву, воді не слід бути такою мокрою, а то в ній забагато вологи. Та в тому-то й річ! Мені подобаються жінки, я залюбки з ними розмовляю і саме тому не кохаю і не жадаю їх. Я не можу зазнати і того, й іншого одночасно.

– Але так воно мало б бути.

– Нехай так. Тільки ж перетворити речі на щось інше, ніж те, чим вони є насправді, – то не моя стихія.

Конні замислилась.

– Це неправда, – сказала вона. – Чоловік може і кохати жінку, і розмовляти з нею. Не розумію, як можна кохати, не розмовляючи, не будучи відвертими й близькими одне до одного. Як це може бути?

– Ну, – сказав він, – не знаю. Що вам за користь від моїх роздумів? Я можу сказати тільки про себе. Мені подобаються жінки, але я не жадаю їх. Я люблю розмовляти з ними, та ці розмови, хоч у певному розумінні й зближують, та водночас розкидають нас на різні полюси, коли передбачаються поцілунки і таке інше. Отак!.. Проте не беріть мене за взірець, бо я, напевне, досить оригінальний в цьому відношенні: чоловік, якому подобаються жінки, але який їх не любить і навіть починає ненавидіти, коли вони вимагають від нього любові або хочуть впіймати його на гачок.

– І хіба вас це не засмучує?

– Чого б то? Анітрохи! Дивлюся на Чарлі Мея, на інших чоловіків з їхніми любовними пригодами… Ні, я анітрохи їм не заздрю! Якщо доля пошле мені таку жінку, яку я хотів би, – дякувати небові. Але досі я не зустрічав жодної такої жінки… і навіть не бачив. Що ж, припускаю, що я просто холодний. Але деякі жінки мені справді дуже подобаються.

– А я?

– Надзвичайно! І ви ж бачите, у нас із вами не йдеться до поцілунків, ні?

– У жодному разі! – відповіла Конні. – Але ж мало б іти до цього?

– Нащо, скажіть, будь ласка? Мені подобається Кліффорд, але що б ви сказали, якби я підійшов і поцілував його?

– А хіба немає жодної різниці?

– А в чому вона? Всі ми – інтелігентні люди, і ми повинні відсунути всі оті чоловічі й жіночі штучки. Вам би було до вподоби, якби я зараз почав поводитись, немов якийсь іноземець з манерами самця, і демонструвати власну сексуальність?

– Я б вас зненавиділа.

– От і добре! Я ж кажу вам, якщо я навіть самець по своїй суті, я все одно ніколи не зустрічав самки мого виду. І мені її зовсім не бракує, мені просто подобаються жінки. Хто присилує мене їх кохати або удавати, ніби кохаю, гратися у цю сексуальну забавку?

– Ні, я не робитиму цього. Але чи не є все це якимось хибним?

– Може, вам так здається, але не мені.

– Так, мені здається, що між чоловіками й жінками щось негаразд. Жінка більш не зваблює чоловіків.

– А чоловіки – жінку?

Вона трохи поміркувала про зворотний бік цієї проблеми.

– Також не дуже, – чесно зізналася вона.

– Тоді облишимо все це, будемо поводитись пристойно і просто, як звичайні люди. До біса всі ці штучні сексуальні зобов’язання! Я від них відмовляюсь!

Конні знала, що він правий. Але це змушувало її почуватися такою покинутою, покинутою і розгубленою. Немов соломинка у стоячій воді. В чому ж справа – у ній самій чи ще в чомусь?

Насправді винна була її молодість, що не бажала змиритися з існуючим світом. Ці чоловіки здавалися такими старими й холодними. Все здавалося старим і холодним. А ті нікчеми, що удають, ніби хочуть, починають гратися у сексуальну забавку, і тому вони навіть гірші за інших. І Майкліс також виявився нікчемою; з нього не було ніякого пуття. Чоловіки нічого не хочуть, вони навіть жінку не хочуть по-справжньому, і Майкліс не хотів також.

Це жахливо, але треба з цим якось зжитися. Правда те, що чоловіки більш не принаджують жінок; і якщо ти зможеш обдурити себе і повірити, ніби це не так, – подібно до того, як вона обдурила саму себе із Майклісом, – тим краще для тебе. Тоді ти зможеш просто жити, хоч у цьому й немає жодного сенсу. Вона надто добре розуміла, нащо люди влаштовують вечірки з коктейлями, слухають джаз і танцюють чарльстон [28] Чарльстон – популярний рухливий танець, запроваджений у 1923 році. до нестями. Ти маєш так чи інакше розтринькати свою молодість, бо вона сама зжере тебе. Але яка ж гидотна штука оця молодість! Ти можеш відчувати себе древньою, як Мафусаїл [29] …древньою, як Мафусаїл… – біблійний міфічний патріарх Мафусаїл прожив 969 років. У переносному значенні означає тривале життя, довголіття. , але щось нуртує в тобі і не дає тобі спокою. І жодної перспективи! Гидка реальність! Вона майже жалкувала, що не поїхала тоді з Міком і не перетворила своє життя на одну довгу вечірку з коктейлем і джазом. В будь-якому випадку це було б краще, аніж самій поховати себе у могилі.