Стефан Цвейг - Магеллан. Амеріґо (збірник)

При цій нагоді в загадковому поки що для нас образі Магеллана вперше вимальовується одна характерна риса – мужня рішучість. У його вдачі немає нічого патетичного, нічого примітного, і стає зрозуміло, чому всі літописці індійської війни так довго не помічали його: Магеллан належить до тих людей, хто все життя лишається в тіні. Він не вміє ні привертати до себе уваги, ні здобувати собі симпатії. Але щоразу, коли перед ним стоїть якесь завдання, а надто, коли він сам ставить його перед собою, в діях цієї стриманої, таємничої людини блискуче поєднуються розум і мужність. І навпаки, виконавши якусь справу, він ніколи не вміє скористатися чи похвалитися нею: тихенько, покірливо знову відступає в тінь. Магеллан уміє мовчати, вміє чекати, мовби передчуваючи, що за те діяння, яке йому судилося звершити, доля ще багато років буде його вчити й випробовувати. Невдовзі по тому, як у битві при Каннаноре він пережив одну з найвеличніших перемог португальського флоту, а під Малаккою зазнав однієї з найтяжчих його поразок, на його тернистому моряцькому шляху трапиться іще одне випробування на мужність – корабельна аварія.

Магеллана було вже призначили супроводжувати один із транспортів прянощів, що регулярно вирушав на батьківщину з попутним мусонним вітром, коли раптом каравела натрапила на так звану Падуанську банку. Обійшлося без людських жертв, тільки судно розбилося вдрузки об кораловий риф, а що шлюпки всю команду забрати не спроможні, то частина потерпілих повинна лишитися напризволяще. Ясна річ, капітан, офіцери і дворяни вимагають, щоб насамперед шлюпки забрали їх, і ця несправедлива вимога викликає гнів grumetes – простих матросів. Ось-ось спалахне небезпечна сварка, і тут Магеллан – єдиний з усіх дворян – зголошується зостатися з матросами, якщо капітан і дворяни поклянуться своєю честю, що після прибуття на берег негайно вишлють за ними інший корабель.

Вочевидь, саме цей сміливий вчинок вперше привернув до «невідомого воїна» увагу вищого начальства. Бо коли трохи згодом, у жовтні 1510 року, Албукерке, новий віце-король, запитує capitanos del Rey – королівських капітанів – як, на їхню думку, найкраще взяти в облогу Гоа, то серед тих, хто висловив свою точку зору, значиться й Магеллан. Отож після п’яти років служби sobresaliente простий воїн і матрос здобув нарешті офіцерський чин і вже офіцером вирушає з ескадрою Албукерке, яка мусить помститися за ганебну поразку Секейри під Малаккою.

Отже, через два роки Магеллан знову тримає курс на далекий схід, до Aurea Chersonesus. Дев’ятнадцять кораблів – добірна військова флотилія – в липні 1511 року грізно вишиковуються біля входу в Малаккську гавань, і починається жорстокий бій з підступним султаном. Минає аж шість тижнів, доки Албукерке нарешті вдається зламати опір малайців. Зате потім до рук грабіжників потрапляє здобич, яка ще ніколи не випадала їм навіть у благословенній Індії. Підкоривши Малакку, Португалія затиснула в кулак увесь східний світ. Нарешті-бо перетято головну артерію мусульманської торгівлі. Через кілька тижнів вона уже геть знекровлена. Усі моря, від Гібралтару – Геркулесових Стовпів – до Aurea Chersonesus – Сингапурської протоки, стали єдиним португальським океаном. Ген-ген, аж до Китаю й Японії, а звідти з тріумфальним відгомоном в Європу, котиться перекотисто луна від цього найвідчутнішого удару, якого не знав іслам з давніх-давен. Перед незліченним натовпом вірних папа править подячний молебень на честь преславного діяння португальців, що віддали половину земної кулі в руки християнства, а в Римі відбувається тріумфальна виставка, якої не бачив caput mundi [19] Глава світу ( лат. ). з часів цезарів. Посли на чолі з Трістаном да Кунья підносять папі здобич, яку привезли з підкореної Індії, – коней в оздобленій коштовними каменями збруї, леопардів і пантер, але найбільшим дивом є живий слон, привезений португальськими кораблями, який під захоплені вигуки натовпу тричі стає навколішки перед Святим Отцем.

Але навіть цей тріумф не може погамувати прагнення Португалії до експансії. Ніколи в історії жоден переможець не вдовольнявся тільки однією великою перемогою; Малакка – це лише ключ до скарбниці especeria; тепер, коли він у їхніх руках, португальцям кортить добратися і до самих скарбів – заволодіти казково багатими «Островами прянощів» Зондського архіпелагу: Амбоїною, Бандою, Тернате і Тідором. Споряджаються три кораблі цієї експедиції під командуванням Антоніу д’Абреу, серед учасників плавання до тогочасного «Далекого Сходу» деякі літописці називають також ім’я Магеллана. Насправді ж індійська пора Магеллана на той час вже закінчилася. «Досить з тебе, – каже йому доля. – Багато ти всього надивився і зазнав на тому Сході! Тепер тебе чекають нові, власні шляхи». Але самі ці легендарні «Острови прянощів», які так причарували його уяву і про які він віднині мріятиме довіку, Магеллану ніколи не пощастить побачити por vista de ojos – на власні очі. Йому не судилося ступити на ці райські землі. Лише мрією, творчою мрією лишаться вони для нього. Але завдяки дружбі з Франсішку Серрано ці острови, яких він ніколи не бачив, видаються йому добре знайомими, і дивовижна робінзонада друга надихає його на найбільшу, найсміливішу авантюру свого часу.