Френсіс Скотт Фіцджеральд - Кохання останнього магната

– Номер – це виступ, – пояснив Стар. – Коли Джорджі Джесел [70] Джордж Джесел (1898–1981) – американський актор, співак, автор пісень та шоумен; постійно запрошувався ведучим на офіційні церемонії, за що отримав прізвисько «Генерального тостмейстера США». говорить про «Гетісбурзький номер Лінкольна», то він має на увазі саме виступ. [71] Гетісбурзька промова ( англ . Gettysburg Address) – виступ 19 листопада 1863 року президента США Авраама Лінкольна на церемонії відкриття Національного кладовища в Гетісбурзі, де 1–3 липня 1863 року відбулася найкровопролитніша битва Громадянської війни в США. Це – одна з найвідоміших промов в американській історії.

Кеті піднесла надутий пакет до рота напоготові. Майк став до неї спиною.

– Увага! – оголосила Кеті і хлопнула пакет рукою.

Тієї ж миті Майк ухопився, наче підстрелений, за сідниці, підскочив, послизнувся однією ногою, потім – іншою, при цьому залишаючись на місці, двічі змахнув руками, наче птах («Подвійний мах», – кивнув Стар), – і кулею вилетів крізь сітчасті двері, що їх своєчасно розчахнув кур’єр, та зник з очей, промайнувши у балконних дверях.

– Містере Стар, – втрутилася міс Дулан, – містер Генсон. Телефонує з Нью-Йорка.

За десять хвилин по тому він клацнув вмикачем диктографа, запрошуючи міс Дулан, яка повідомила, що в приймальні чекає на зустріч зі Старом зірка чоловічої статі.

– Скажіть йому, що я вийшов через балкон, – наказав Стар.

– Добре. Але ж він приходить на цьому тижні вже вчетверте. І виглядає якось занепокоєно.

– Чи він хоча б не натякнув, що йому треба? Може, йому з цим до містера Брейді?

– Він нічого не казав. Нагадую, у вас зараз – нарада. Міс Мелоні та містер Вайт чекають у приймальні. Містер де Брока – по сусідству, у кабінеті містера Рієнмунда.

– Запросіть —, [72] Пропуск у автора. підвівся Стар, – тільки скажіть, що в нього – рівно одна хвилина.

Коли красень-актор зайшов, Стар залишався стояти.

– І що ж там таке, що не може зачекати? – спитав він з усією люб’язністю.

Актор обачливо чекав, поки міс Дулан не зачинила за собою двері.

– Монро, я – кінчена людина, – почав він, – я мав тебе побачити.

– Кінчена?! – вигукнув Стар. – Ти хоч бачив «Вераєти»? [73] «Вераєти» ( англ . Variety) – американський розважальний тижневик, основна тематика якого – події світу шоу-бізнесу. Твоя картина не сходить з чартів «Роксі» і в одному Чикаго за тиждень принесла тридцять сім штук.

– У тому-то й вся штука. Це – трагедія. У мене є все, чого я хочу. І тепер це – нічого не варте.

– Ну, тоді поясни.

– Між мною й Естер нічого більше немає. І вже не може бути.

– Що? Сварка?

– Гірше того… Не хочу про це говорити. Але ж голова моя як у тумані. Ходжу сам не свій. Граю роль, як уві сні.

– Щось не помічав, – здивувався Стар. – Якраз учора бачив кадри з тобою – ти був красень.

– Невже? Це й доводить те, що ніхто нічого не помічає.

– Ти що, натякаєш на те, що ви з Естер розлучаєтеся?

– Все йде до того. Неминуче.

– Та що ж трапилося? – спитав Стар вже нетерпляче. – Вона що, увійшла не постукавши і застукала?

– Та нікого у мене немає. Вся справа в мені. Зі мною кінчено.

Стара раптом осінило.

– Звідки ти взяв?

– Бо це вже півтора місяця.

– Облиш. Все в твоїй уяві, – сказав Стар. – Ти був у лікаря?

Актор кивнув.

– Перепробував геть усе. Навіть у відчаї з’їздив… до Кларіс. Безнадійно. Не сталося.

Стар відчув шкодливу спокусу послати його з усім цим до Брейді. Бо саме Брейді відповідав за зв’язки з громадськістю. Чи це був випадок інтимних зв’язків. Він на якусь мить відвернувся, щоб надати обличчю належний ситуації вигляд.

– У Пета Брейді я вже був, – сказав актор, наче вгадавши думки Стара. – Він дав мені купу нічого не вартих порад, я їх усі перепробував, та все без пуття. Як сидимо з Естер за вечерею, одне навпроти одного, я почуваюся не в своїй тарілці, мені соромно підвести очі. Вона до цього ставиться з розумінням. Але ж мені все одно соромно. Соромно цілий-цілісінький день. Думаю собі, «Дощовий день» приніс в Де-Мойні тисяч десь двадцять п’ять, побив всі рекорди зборів у Сент-Луїсі, в Канзас-Сіті зібрав двадцять сім штук; шанувальниці прямо засипають мене листами, а я боюся ввечері їхати додому, бо сама думка про ліжко мене лякає…

Стар почав теж відчувати себе не в своїй тарілці. Спочатку, як актор увійшов, він хотів було запросити того на коктейль, та тепер запрошення здавалося навряд чи слушним. Хіба до коктейлів тому, кого пече така журба? Стар подумки уявив, як актор, наче привид, тиняється від гостя до гостя з келихом у руці, з розмовами про збори до 28 штук та думками, від зборів далекими.