– Ні. Майже ніколи.
– А чи не тому, що люди там завжди б’ються і падають у колодязі?
– Авжеж… а ще корчать страшні гримаси та виголошують неприродні й неправдоподібні діалоги.
– Облишмо на хвилину діалоги, – сказав Стар. – Само собою, ваші куди вишуканіші за ті, що їх здатні породити, як ви висловилися, борзописці… саме тому ми вас сюди і запросили. Та уявімо собі дещо інше, поза поганими діалогами та гасанням по колодязях. Скажіть, у вашому кабінеті є грубка, яка запалюється сірниками?
– Здається, є, – сказав Бокслі насторожено, – та я нею не користуюся.
– Припустімо, що ви сидите в своєму кабінеті. Ви цілий день з кимось билися або щось писали, і тепер надто втомилися, щоб далі битися чи писати. От і сидите собі, втупившись у порожнечу… нудитесь, як всі ми, часом буває. Аж тут у кімнату заходить гарненька стенографістка, яку ви вже бачили до того, і ви спостерігаєте за нею… знічев’я. Вона вас не помічає, хоча ви зовсім поруч. Знімає чорні рукавички, відкриває сумочку й вивалює її вміст на стіл… – Стар піднявся, жбурнувши кільце з ключами на письмовий стіл. – У неї всього-на-всього два дайми [64] Дайм ( англ . dime) – монетка коштом у 10 центів або одну десяту долара США.
та один нікель [65] Нікель – монетка в п’ять центів. Виготовляється зі сплаву міді та нікелю, звідси й назва.
… та картонна коробка сірників. Вона залишає нікель на столі, а дайми кладе в сумочку, підносить чорні рукавички до грубки, відкриває дверцята й кидає рукавички всередину. В коробці лише один сірник, і дівчина, опустившись на коліна, збирається запалити вогонь. І раптом ви відчуваєте, що з вікна дуже тягне… і саме тут дзвонить телефон. Дівчина знімає слухавку, говорить «алло!», слухає і кидає у відповідь: «В житті не мала чорних рукавичок». Вішає слухавку, знову стає на коліна і як тільки чиркає сірником, ви несподівано оглядаєтеся довкола й помічаєте, що в кімнаті є ще один чоловік, який спостерігає за кожним рухом дівчини…
Стар замовк. Він підібрав ключі, сховав їх у кишеню.
– Продовжуйте, – мовив Бокслі посміхаючись. – Що було далі?
– Не знаю, – відповів Стар. – Я просто малював вам кіно.
Бокслі відчував, що його підштовхують визнати свою неправоту.
– Це просто мелодрама, – буркнув він.
– Не обов’язково, – зауважив Стар. – Та як би там не було, ніхто взагалі не носився, як навіжений, не промовляв дешеві діалоги, не корчив дурних гримас. Був лише один поганий рядок, та такий письменник, як ви, запросто міг би його поліпшити. Та все ж ви були зацікавлені.
– А для чого ж нікель? – запитав уникливо Бокслі.
– Не знаю, – знизав плечима Стар. І раптом розсміявся. – Ах, так, нікель [66] На зорі кінематографа вхід в кінотеатр мережі «Нікелодеон» коштував 1 нікель – 5 центів.
– то на кіно.
Невидимі конвойники, видно, відпустили Бокслі. Він розслабився, відкинувся на спинку крісла і засміявся:
– За що ж ви мені, чорт би вас узяв, платите? – запитав він. – Я ж нічого не розумію у цій вашій чортівні.
– Нічого, зрозумієте, – мовив Стар посміхаючись. – Інакше ви б не спитали про той нікель.
У приймальні чекав смаглявий чолов’яга з очима, наче ті чайні блюдця.
– Містер Бокслі. Це – містер Майк Ван Дайк, – відрекомендував того Стар. – Чого тобі Майку?
– Нічого, – махнув рукою той. – Ось заскочив упевнитися в твоєму існуванні.
– А чого тут вештатися? – не зрозумів Стар. – Переглянув останні плівки – ані посмішки не викликали.
– Та я вже на грані нервового зриву.
– Треба тримати себе в формі, друже, – зауважив Стар. – Давай так: кожен займається своїм ділом. – Він обернувся до Бокслі. – Майк у нас ґеґмен. [67] Постановник комедійних трюків.
Він у цьому ділі ще з тих пір, як мене у колисці колисали. Майку, чи не покажеш містеру Бокслі «подвійний мах, хват, брик і чос».
– Тут? – здивувався Майк.
– Тут.
– Тут місця замало, не розвернутися. Я, власне, хотів попросити тебе…
– Тут місця більше ніж досить.
– Та-а-ак, – приміряючись, він окинув оком присутніх, – стрілятимеш ти.
Кеті, помічниця міс Дулан, надула паперовий пакет.
– Це – номер, – пояснив Майк Бокслі, – ще з кістоунських [68] Кістоунські часи – часи кіностудії «Keystone Pictures Studio» – однієї з перших кіностудій, яку було засновано в 1912 році Маком Сенетом. Студію, мабуть, найкраще пам’ятають за часів його керівництва (1912–1917), коли він знімав фарсові комедії і, зокрема, створив «Кістоунських копів» і «Красунь Сенета у купальниках». Саме в цій студії розпочинав свою кар’єру Чарлі Чаплін.
часів. – Він обернувся до Стара. – Чи він знає, що таке у нас номер? [69] Необхідність пояснення викликана тим, що в американській версії англійської мови номер у цирку позначається словом routine , у той час як у британській версії – словом act.
Читать дальше